Сьогодні дивний день. Адвокат повернувся з якогось відрядження й одразу призначив мені зустріч
- Мила моя, я не чую ніяких відмов, так і знай. Дуже важливо зустрітися. Це питання твого майбутнього.
- І не думала відмовлятися. Просто попереджаю, якщо ви не знаєте. Як клієнтка я неплатоспроможна й не перспективна.
- У тебе є долар?
- У мене навіть двадцять є. Завжди з собою ношу на випадок вуличного пограбування.
- Ти передбачлива дівчинка. Приїжджай до мене в офіс. Наймеш мене за долар і відсоток від виграних справ. А якщо програю, то не візьму з тебе грошей.
- Та звісно не візьмете. У мене їх тепер нема. Вони у якомусь фонді, так сказала няня Жана.
-З цього місця, будь ласка, повільніше й з усіма подробицями.
- Власне це все. Мені не повідомили подробиць, я сказала, що пришлю адвоката. І лише потім згадала, що на адвоката я зараз не маю коштів.
- Облиш це, мила. Я тобі дуже зобов’язаний, хоч і не можу сказати за що. Розрахуємось пізніше. Їдь швидше.
- Я не можу собі дозволити фахівця вашого рівня.
- А я не можу собі дозволити втрату такої клієнтки. Приїзди, або йди пішки, якщо така горда. Або я замовлю тобі таксі, як знову забагатієш, віддаси вдвічі більше.
- Я буду через пів години, містере. Не треба нічого замовляти. Але не думаю що найму вас. Хоч дуже вдячна за турботу.
Ми й справді ні про що не домовились. Не через те, що не хотіли.
Тільки привіталися, як адвоката терміново викликали кудись, він дуже стурбувався й майже відразу відбув. Встиг тільки повторити те, що й завжди - нічого без нього не обговорювати або хоча б не підписувати.
А я встигла сказати, що уже підписала щось в страховій фірмі.
Адвокат тільки присвиснув, погладив мою коротку чуприну й махнув рукою.
- Що ж, мила, більше туди не ходи й відтягуй спілкування до мого повернення. Це неприємно, але це не питання життя й смерті. А моя розмова з тобою саме таке питання.
- Дуже страшно.
- Твій сарказм протримається рівно до того моменту, як побачиш докази. Тому сиди тихо, не зустрічайся ні з Жаном, ні з фондом, ні зі страховиками. Я працюю над тим, щоб повернути тобі максимум з втраченого. Не заважай мені це робити ,мила, не засмучуй старого товариша.
- Насправді я нічого не втратила. Жан видужає і фонд усе поверне. - говорила це уже в ліфті , що спускав нас адвокатом у підземний гараж.
- Добре, так усім і кажи. Але сама сиди тихо й чекай на мене. Пережди.
- Я пережду. - подивилася на цього кругленького й майже смішного чоловіка з повагою. - Якби ви сказали хоч півслова поганого про Жана, я б більше з вами жодного слова не сказала. Чомусь усі зараз мені кажуть про нього самі прикрості.
- Ти мене знаєш, мила. Ніколи не даю оцінювальних суджень. Тільки факти, докази й прецеденти. Я вважаю тебе своєю клієнткою, хоч ми нічого не підписали. Дію у твоїх інтересах. Не підводь мене.
Ми розпрощалися. Він поїхав, а я справді йшла пішки. Мені потрібно було побути самій.
Дивне бажання у тої, що й так сама?
Але мене просто душить те, що я живу у чужих людей. хоч і дуже милих , в їх чужому домі, хоч і дуже зручному .
Відчуваю. що від мене там чекають чогось зовсім не того, що збираюсь робити.
Розповіді матері Себа про те, яким він був у дитинстві здібним, а тепер такий талановитий, ще й одинокий і травмований юнацькими невдалими відносинами, не обманули б і Мері у меті цього промивання мізків.
З якого дива ця владна й досить сувора жінка так м’яко стелила мені стежку до свого єдиного сина?
Чому саме я? Чи не тому, що чемно мовчу й з усім погоджуюсь, тобто не становлю найменшої загрози її владі в сім’ї?
Ще кілька днів, і ми почнемо обговорювати колір шпалер в подружній спальні.
І це при тому, що від письменника жодного натяку про щось подібне немає.
Цей красень жонатий на своїй книзі, якомусь шедеврі, що пише уже кілька років. І дай йому боже успіху й усякого щастя. Ми з Жаном просто пограбували бідолаху.
Бачила звіти з продажів, чула пропозиції про сценарії. А ще публіка очікує другу частину книги.
Але я більше ніколи не виставлятиму себе авторкою. Більше не хочу прикидатися ні розумнішою, ні красивішою, ніж я є.
Ввечері розмова, як не дивно, знову зайшла про книгу й нові контракти.
Себастьян перший почав, а Мері підхопила.
-Дівчата, ви ж не будете проти книги про ваші пригоди на острові, якщо я вас добре розпитаю, додам свої спомини й скомпоную нову книгу?
Мері заплескала в долоньки. Малу зіроньку дуже тішила думка, що і про неї буде книга.
- Справжня книга, як про Красуню, тільки про нас усіх разом! Як ми з ма загубилися, а татко нас знайшов. І про Бекі! Правда чудово, ма?
- Правда, якщо ти так хочеш. Тільки пам'ятай, про що ми домовились.
Мала хитруся вдає каяття, але все одно продовжує звертатися до мене “Ма” , навіть якщо ми не наодинці.
І це може стати проблемою.
Що ж. Не можу її засмутити. Ця дитина - моє спасіння від ворожого світу. І мені справді не треба іншої подруги.дочки й сестри, крім неї.
От тільки з нею в комплекті іде стільки всього,що я боюся навіть уявити.
Що скаже Жан коли до нього дійдуть плітки? А раптом йму стане гірше від того, що йому наплетуть?
Треба самій все пояснити.
І особливо треба пояснити самій собі, чого я хочу, чого боюся й що далі робити.
Поки сама собі чесно не скажу, нічого длі робити не можна.
Почнемо.
Я хочу,щоб усе було, як раніше?
Ні.
Чому?
Тому що я розлюбила Жана. Причому давно, ще на тому острові.
І ще тому, що У мене тепер є Мері, а Жан терпіти не може не тільки дітей, а навіть розмов про них.
І ще я, здається, полюбила іншу людину. Молодого бога. І він, здається, до мене не зовсім байдужий. Хоч це може просто через вдячність за Мері.
#9662 в Любовні романи
#3735 в Сучасний любовний роман
#2249 в Молодіжна проза
Відредаговано: 13.08.2023