Мій плач поступово переходить в істерику. Коханий подає мені воду й заспокійливе.
Добре, що невизнаний геній - поки що невизнаний, як він стверджує - нарешті перестав стрімити й відвів Мері до залу для йоги.
І мої підписники бачили тільки сльози розчулення. А Мері може й зовсім не бачила, бо вперто дивилася на Жана, наче намагаючись роздивитися в ньому щось таке, чого раніше не бачила.
Письменник повернувся на кухню й по-хазяйськи підсунув до себе судок з запеченими грибами. І прямо з нього почав їсти. Добре. що не руками.
Хоча впевнена - він і руками б зміг їсти красиво і за якимось особливим етикетом.
За час нашого спілкування у мене розвинувся великий комплекс неповноцінності щодо мого походження й виховання.
Вірніше від їх відсутності.
Не те щоб раніше я відчувала гордість від обставин свого народження й від того що свої манери виробила з допомогою серіалів що їх обожнювала моя тітка, а потім довго й наполегливо позбавлялася манірності й старомодності під керівництвом Жана, що пояснив мені відмінність між життям і кіно.
Ні. я вмію себе поводити, а етикет - зовсім не те. на що звертають прискіпливу увагу в наш час.
Тут інше.Те, як пияк і нікчема відчуває себе і поводиться за столом і будь-де, видає таке непробивне відчуття впевненості у собі й захищеності від чого завгодно й доречності всього, що він робить! Звісно таких у мене ніколи не було й не буде.
І Мер у нього така.
Ні, не подумайте нічого поганого, вона на батька схожа тільки зовні, янголятко не пустить своє життя за вітром це видно і зараз.
Але ця її впевненість у тому, що все гаразд, і все, що вона робить - правильно й доцільно, це відчуття точно від нього.
Тільки у дитини воно виглядає мило й привабливо, а її батько такою манерою тільки сильніше викликає роздратування. Мені здається, він свідомо підкреслює цим прірву, що розділяє таких, як він, і таких, як я.
І оця його зверхність. Недавно повернула йому всі книги в тому ж пакет,. що він їх тоді приніс.
Подякувала.
Він недбало кинув пакет у вінтажний рюкзак з “Нірваною”. Потім подивився на мене через плече примруженими сірими очима й іронічно скривився.
-Як вважаєш, навіщо я тобі їх дав? Невже для того, щоб ти їх повернула, навіть не читаючи?
-Я думаю, містере, що ти мені їх дав для того, щоб я впевнилася - не у мене одної було тяжке дитинство, а багатьом поталанило значно менше, ніж мені. Дякую, це був важливий досвід.
Він чомусь почервонів до самого волосся. Не звик, що я його хвалю?
-То ти їх продивилася? А пакет наче не розірваний.
-Я їх прочитала, містере, виписала цитати й читаю по одній кожен день. Для саморозвитку. Пакети я не рву, а використовую повторно. Я дуже акуратна і намагаюся не засмічувати планету зайвою упаковкою.
Містер великий учитель життя якось непевно скривився.
-Тобто ти не подумала. що це був жарт з приводу твоєї дієти?
-Першу секунду так і подумала, а потім вирішила. що цього не може бути. Я здогадалася, що це потрібно для того, щоб у книзі була про це згадка. Що я знаю про людське горе і вмію співпереживати.
-Ти ж зараз теж жартуєш, правда?
-Хіба це схоже на жарт? ”На жінок чигало ще дві додаткові небезпеки, крім звичних у концтаборі голоду, холоду, хвороб і непосильної праці. Жінка могла стати жертвою медичних експериментів “.
Його аж пересмикнуло. А чого б це? Сам мені дав таке читати, тепер самому противно слухати.
-Так от, красуне, це був просто жарт. Я не міг подумати, що ти це взагалі продивишся. І не міг уявити, що запам’ятаєш хоч щось із твоєю дірявою пам’яттю. Я просто хотів тобі показати, що бути худою - це зовсім не красиво й ніскільки не сексі. Що ти схожа на заморене курча, а не на секс-символ.
-Пробач, містере невдалий натяк, але в цьому я довіряю фахівцям. Ти розумієшся на книгах, тому пишеш для мене книгу. Інші люди розуміються на символах, дієтах та фізичних вправах. І ти - не вони. Це називається розділення праці. Завдяки цьому людство розвивається і йде вперед. Нічого особистого. Просто виконуй гарно свою роботу й отримаєш гарну винагороду. А те, на чому не розумієшся, краще обійди стороною. Я не вчу тебе писати, а ти не вчи мене виглядати так, як треба для мого бізнесу.
-Ти дивись не помри від виснаження поки я допишу книгу. А то мені не заплатять. І знай на всяк випадок - ти не сексі. Ти в такому вигляді не викличеш бажання в жодного здорового чоловіка. А може тільки у педофіла з некрофільськими нахилами.
-Дякую за роз’яснення. І більше ми до цієї теми не повернемось. Твої книги були корисні й повчальні.
І отак майже кожен день. Скоро це перестало стомлювати. Але симпатії до письменника не додало.
Жан - маркетолог від бога.Час від часу він ніби ненароком і по секрету давав подивитись невеличкі уривки з ще ненаписаної нібито мною книги якійсь співробітниці, якої хотів позбавитись, але не мав приводу.
Звісно інсайдик зливався в пресу й розходився по світу, викликаючи ажіотаж.
І платив за рекламу не Жан, а той, хто купував уривок.
Нелояльна робітниця покидала нашу команду. А градус цікавості до книги й до мого приватного життя підігрівався.
Перша хвиля була тоді, коли з інтерв’ю Себастьяна публіка дізналася про те, що ми з Жаном насправді пара, й не перший рік. І що ми одружимося досить скоро.
Інстаграм з Тік-Током були переповнений стогонами й скаргами на розбиті серця моїх і Жана фанів та фанаток.
І не встигли вони звикнути до цієї звістки, як Жан закинув у жадібні руки наступної зрадниці уривок про те, що я не знаю, хто мій батько.
Бачили б ви, скільки кандидатів на цю роль від 18 до 81 року забажали признатися в батьківстві, роздавали інтерв’ю та палали праведним гнівом на шахраїв. що обманом намагаються видати себе за батька їх дорогої крихітки. Тобто мене.
Мої нечасті й нібито спонтанні стріми зі спортзалу та кухні збирали величезну аудиторію. Точилися справжні війни серед фанатів щодо того, як правильніше використовувати мої цінні поради.
#9708 в Любовні романи
#3741 в Сучасний любовний роман
#2239 в Молодіжна проза
Відредаговано: 13.08.2023