Кастинг я не моніторила.
Просто взяла від Жана флешку й пішла знайомитись з даними.
Довірила цим двом чоловікам, що разом зі мною зростали як фахівці й отримали свої перші значні статки та рекламу через мене.
Вони ж не зроблять собі гірше й не виберуть якогось нездару чи шахрая, правда ж?
Особливо Жан не вибере. Жан - то мій продюсер. Адвокат не раз і не двічі попереджав, що не можна змішувати роботу й стосунки, та що робити, як це давно змішалося.
Що ж там у нас за невизнаний геній?
З величезного монітора на мене дивилося може й симпатичне колись, але не дуже квітуче обличчя молодої людини, що або хронічно хвора, або не відмовляє собі ні в яких життєвих радощах. Набряклі повіки, шкіра уже втрачає пружність, почервонілі очі з підозріло широкими зіницями, непевна дурнувата посмішка, розстебнута майже до пупа сорочка, краватка з’їхала на плече. Шот віскі в одній руці, сигара в другій й дві дівчини одразу на колінах.
Красень. Він ще й пише щось?
Ясно, що Жан би не вибрав для мене нікого милого й симпатичного, хто б міг викликати мимовільну прихильність.
Жан не те щоб ревнивий, не подумайте. Але ж наші плани на майбутнє ми вимріяли на двох, і уже давно.
І тому він би не спокушав долю, що нас поєднала з самого початку моєї модельної кар'єри.
Подивимося, чим цей хлопчина заслужив вибір одразу й адвоката, й продюсера.
Ага, Плющева ліга, то чудово, але вилетів звідти з останнього курсу через історію з дівчиною. Сім’я - ого, це не моя мама Перес. Там одні політики й бізнесмени ще з пелюшок.
Чого ж син таких батьків шукає заробітку? Моя книга не дасть йому нічого. крім грошей. А вони в сім’ї є - старі, поважні й багато.
Двадцять сім років, розлучений, є дочка (ого, коли він встиг?) кар’єра у письменництві не пішла, живе сам , не підтримує зв’язків з сім’єю, підробляє репортером, ще пише якийсь шедевр.
Ну я не знаю.
Якщо він псих і алкоголік, то зірве написання.
Жан ніколи не підписував з такими контрактів, адвокат обходить десятою дорогою й мені радить не допускати контактів з такими.
А тут він єдиний кандидат.
Так, дихаємо животом, вони вибрали найкращий варіант, вони досвідчені й освічені, вони краще знають.
Що? Співбесіда уже сьогодні?
Мій милий наче відчув і подзвонив.
- Що, мон амі, не подобається?
- Сам знаєш - ні.
- Не переймайся. Там все в порядку. І адвокат за цю кандидатуру. І пише гарно, і гроші йому треба позаріз, і закодувався недавно.
- Покладаюся на тебе, але….
- Він нормальний чувак, тільки не пощастило в житті. - вмовляв мене Жан. - Підставила одна, змусила оженитись, ледве відкараскався від хвойди та дитину забрав. І характер не мед. Але ж тобі з ним дітей не хрестити. Зробить своє діло, ми заплатимо і полетіли до нових висот, як завжди робили.
- Як скажеш - сказала я кисло. Бо чогось мене його підбадьорювання не бадьорило
- Так і скажу. І адвокат дав добро. Спускайся, не в домі ж його приймати. Їдь у нашу контору. Там усе й підпишемо, якщо він не викличе в тебе надто сильну відразу.
- Як скажеш. - повторила й пішла збиратися.
Одяг без жодного видимого напису. Не рекламую нічого безплатно. Ні грама косметики, пласка підошва, прямі джинси й худі з великим капюшоном, на три розміри більше мого справжнього. Темні окуляри нонейм.
Ховаю волосся у каптур. Тепер мене ніхто не впізнає.
Прибуваю до офісу трохи раніше призначеної години. Не люблю запізнень. А юний геній запізнюється на пів години. Правда милостиво сповіщає дзвінком, що застряг. Але роздратування й осад на душі густішає.
Ну, Жане, начувайся. Кого ви мені підсовуєте?
Нарешті тіло, що могло б належати квотербекові, протиснулося у двері.
- Привіт, Мої вибачення, давайте одразу до діла.
Це ж треба - навіть вибачився. Але поводить себе як бос, що затримався у справах.
Йому точно гроші потрібні? Скоріш знає, що уже прийнятий і більше у нас нікого на приміті нема. Хамло.
- Привіт. Я …
- Я знаю, хто ти. - перебиває мене писака. - Зібрав все, що є у вільному доступі про тебе, щоб ми не писали банальностей і того, що всім відомо. Скинеш мені свіжак, про що ніхто не знає. І будеш відповідати на мої питання чесно. Бо перевірять і хейтери, і фани. Й буде не бестселер, а пожива для жовтої преси. Гуру і жовта преса - то одразу провал.
- Я собі уявляю книгу так… - спробувала я вклинитись зі своїми побажаннями.
-Уявляй, розвивай уяву. - неприємно засміявся він. - А писатиму я. І я уже все уявив Ти ж не думала, що це буде тисяча перша книга про те, як ти працею й гарною поведінкою підкорила фаховий Еверест і осягла дзен?
- Саме так я і думала, містере. І навіть саме так думаю досі. Назвіть мені три причини, чому повинно бути інакше.
- Легко. Її не читатимуть. Інші причини після цього несуттєві, хоч їх іще багато.
- Правда? А ви, містере, багато бестселерів написали?
Гадаєте, він знітився? Не вгадали.
- Саме зараз пишу. Але грошей нема, треба паралельно працювати.Тому згодився допомогти за винагороду. А потім зачинюся на пів року і допишу. Що не так? Нащо кривишся? Мімічні зморшки - жах жіноцтва всього світу.
- Дякую за турботу. Я звісно довіряю моїм людям, які вас відібрали для написання. І не сумніваюся, що ви гарно вивчили умови, все зрозуміли у контракті.
- Так . нетерпляче смикнув він щокою. - Проїхали. Давай вже працювати. Не кради свій і мій час. Кожна секунда несе тобі або прибуток від продажу, або збиток від моєї затримки.
- Тобто ти не розумієш, що це співбесіда, іт и ще нікуди не найнятий, що наймаю тебе я?
- Тобто ти не розумієш, як писати книги. А я розумію. Це все одно, якби ти прийшла до мене найматися в моделі, а я став проводити бесіди й погрожувати, що найму іншу.
- Ясно. Тільки я не ходжу на кастинги уже років п’ять. У мене список контрактів довжиною в руку. Твою довгу руку. А ти нічого навіть показати не можеш.
#9708 в Любовні романи
#3741 в Сучасний любовний роман
#2239 в Молодіжна проза
Відредаговано: 13.08.2023