Моє прекрасне буденне
Нічний сміх
Я чув кроки, я чув сміх, чи то здається мені?
Встаю із ліжка йду до дверей, і бачу кроваві сліди,він зве мене, чи здається мені?
То сутністьі бігає по стінах, прокидається він, зло нічне, володар моїх багряних страхів.
Але не хочу я не бачити, ні чути його, біжу до кімнати, та пізно- відчуло мене воно.
Шкребеться в двері, та сміється, глузує з мене він.
Закрию очі я, та вже поручь він.
Я відчуваю дихання гниле його на шиї своїй, я уявляю очі чорні мов безодні дві, його страшне бліде обличчя, яке видніється мені.
Я знаю, в мене мало часу, він скоро забере, він доведе мене до сказу, чи, може сразу вб'є?
Він жре мене із с`ередини та скоро доведе.
Я бачу свій кінець, і бачить його він.
Я думаю про мати, про те як буде боляче їй, про те , що ніким таки не став про те, що не повернеш час,про мрії, плани, про все те, що не судилося прожити мені
Востаннє вдихаю повітря, ще трохи і мене нема, зупинить серце він моє навіки
Та не хвилюйтесь, я буду чекати вас, я буду жити у снах, у спогадах теплих, та у ваших серцях.
Колись ми возз'єднаємось на білосніжних небесах, а поки жде мене лиш затісна труна.
Чую звуки , розплющюю очі я , це, мабуть, сон.
Та десь поряд чую я кроки ,то був не сон...
Відредаговано: 10.01.2022
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
