Розділ 33

Яна 

Очі вдається розплющити, мабуть, з третьої спроби. Вії злиплися, перед очима все пливе, через нестерпний головний біль. Намагаюсь сісти, але голова йде обертом і стає погано. 
— Проснулась? - перед очима нависає занепокоєне обличчя Каті.

— Катю, я нічого не розумію - на очах появляються сльози.

— Я теж, - зітхає вона – Може щось пам’ятаєш?

— Ні - заперечно хитаю головою — Наче якийсь поганий сон.

— Якби ж то… - знову зітхає подруга.

Підіймаю смартфон перед очима - пропущених викликів немає, повідомлень теж. Мій останній промінчик надії згас. Я майже нічого не пам’ятаю, проте у середині немає нічого, порожньо. 
— Янусь.. - несміливо починає Катя.

— Я думаю, що у коктейлі, було ще шось крім алкоголю  - говорю тихо.

— Я не знаю ..  Ти виглядала.. П’яною. 
— Ти бачила усе?

— Ну майже.. коли побачила обличчя Коваленка, зрозуміла, що відбувається щось не те. 
— Продовжуй.. - відганяю бажання плакати, затуляючи обличчя руками.

— Сонце, все виглядало так, наче і ти була не проти.. Обійми, поцілунки…

— У мене навіть сил не вистачило, щоб його відштовхнути - видихаю з болем на серці.

— Цей коктейль тобі Артем приніс? Ти впевнена, що там ще шось було?  - сідає ближче, вдивляючись у моє обличчя.

— Угу , - киваю — Я його навіть не допила, думала, що вмираю, так погано було. 
— Але навіщо він це зробив – протягує шоковано Катька.

— Навіть думати зараз не хочу про це. Мені так погано. - повертаюсь в горизонтальне положення і знову закриваю обличчя долонями .

— А потім… - тихо говорить, - Таке почалось…

— Що? - різко смикаюсь, але одразу кривлюсь від запаморочення.

— Він почав розбиратись з братом перед клубом. Кажуть, що це перший раз коли вони побились привселюдно. Хтось навіть батькові повідомив. Він примчав злоснючий як вовк і забрав їх. 
— Ох…- тільки й вичавлюю з себе — Мені потрібно поговорити з ним…

— Спочатку треба привести себе в порядок.. Вигляд маєш не найкращий.

— Мабуть, я досі не усвідомлюю що сталося, бо не бачила цього з боку. 
— Може і добре, що не бачила. Я й сама не можу повірити, що це в мене не глюки були. А Коваленко… я ще ніколи не бачила його настільки розгніваним, біля нього і стояти було страшно. Мені здається, потрібен час, щоб він трохи охолонув.

Нічого не відповідаю, ледь стримую сльози і підвожуся, щоб піти до ванної. Але навіть вона не спасає ситуацію, головний біль не стихає і страшенно хочеться спати. Передчуття найгірше, яке тільки може бути. В очах Саші, це як зрада, навіть і думати не потрібно. Але потрібно з ним якось поговорити і пояснити, що насправді сталось. Намагаюся зловити розумні думки, вигадавши правильні слова для розмови, але млявий стан не дозволяє цього зробити.

Катя сидить зі мною до вечора і коли за вікно уже надто темно, викликає таксі і відправляється додому. А я тільки- но залишаюсь сама я лягаю і міцно засинаю до самого ранку. 
 

Прокидаюся від звуку повідомлення, хапаю його, з надією  побачити там ім’я коханого, але здивовано здіймаю брови коли читаю на екрані ім’я Сашиного друга Вови. Хлопець пропонує зустрітись, написавши що у нього є дещо для мене. Розгублено читаю смс і якийсь час зволікаю з відповіддю, але все ж погоджуюсь. Домовляємось зустрітись за годину у маленькій кафешці на набережній.

Довго наважуюся стискаючи пальцями смартфон, а потім все ж знаходжу у собі сили натиснути на номер Саші. Серце немов завмирає, коли лунає перший гудок, а потім одразу падає у п’яти від короткого пікання. В останній надій, що це поганий зв’язок, повторюю спробу, але цього разу телефон вимкнений. Не стримую сліз, сподіваючись на полегшення, але натомість приходить лише одна спустошеність. 

Швидко приводжу себе в порядок, заплітаю високий хвіст, одягаю очорні джинси і таку ж кофту і зверху уже теплішу куртку. Навулиці дощ і холодний вітер, прямо як у мене в середині. Боляче..
 

Спускаюся на вулицю. Сівши у потрібну маршрутку, я порожнім поглядом дивлюся у вікно, але бачу перед собою лише жахливу картину краху своїх стосунків з коханим. Постійно прокручують той вечір у себе в голові, намагаючись відтворити всі найменші деталі. Хочу знати все, якби боляче це не було.