Розділ 21

Олександр

— Ти неймовірна! - підходжу ближче і обіймаю за талію свою мишку. 
— Привіт - відповідає засоромившись, щічки знову червоніють. Так і манить мене залишити легкий поцілунок. Що і роблю, від чого мишка ще більше губиться. Щось зачіпає у серці. Воно мліє. Так і хочеться згребти в обійми і не відпускати. Стримуюсь. Допомагаю сісти у авто. 
— Тепер не впевнений чи варто тебе брати з собою - говорю коли виїжджаємо з двору.

— Чому? - здивовано піднімає брови

— Доведеться відбивати від залицяльників - хочу розрядити обстановку але в цьому і є доля правди. Дівчина, що підкорила серце. Пробігаюсь по ній очима й знову захоплююсь її природною красою. Така ніжна і тендітна на вигляд. Стрункі ніжки, які підкреслює темно червона сукня. Дівчина знову ніяковіє і дуже дивується. 

— То мені повертатись додому?

— Поїдемо привітаємо, але на довго не затримаємось. - не бачу сенсу приховувати, хочу більше часу провести у двох.

— Але ж.. 

— Хотіла запитати стосовно подарунка? - перебиваю, міняючи тему, бо у мене вже все заплановано на вечір, не хотілося б шось міняти. — Не хвилюйся, ми вже привітали. Як пара. - кидаю короткий погляд. Мишка нерішуче закусує губу. 

— І що ж ми обрали для твого брата?

— Річний абонемент в спортзал.

— Він полюбляє займатись?

— Навпаки. Але Артему варто спрямувати всю свою енергію в потрібне русло, тому подарунок корисний.

Більше дівчина нічого не запитує. Відпочинковий комплекс знаходиться у передмісті, тому їдемо доволі довго. Велика територія з окремими альтанками різного розміру та басейном, який уже не працює, оскільки не сезон. Помічаю як моя мишка нервує, тому беру за руку, щоб додати трохи впевненості.

— Ми вас зачекалися - першим нас помічає Вова, широко усміхається і прямує у наш бік. 
— А де іменинник? - шукаю очами навкруги

— Всі вже на місці. - запрошує нас до альтанки де повно народу. 

— З днем народження - вітає з усмішкою Артема моя Яна.

— Саш, в тебе чарівна сопутниця - Артем нахиляється в пориві обійняти мишку і в ту ж мить не стримуюсь і зупиняю його

— Моя дівчина - а в очах брата мелькає здивування. Кілька секунд дивиться на мене і розгублено посміхається. Якась дивна реакція. Виправдовую себе тим, що те, що Артем з Яною одногрупники, ще не дає права, щоб розпускати руки при привітанні, вони ж не настільки близькі знайомі. Біля столу подаю дівчині склянку з коктейлем, а собі наливаю соку.
— Яна ?! - поряд вигукує хтось, розвернувшись помічаю вже знайомого мені білявого хлопця. — Чому не сказала, що будеш, разом приїхали б ? - запитує усміхнувшись. В районі серця щось стискається, пальцями пробігає струм. Дівчина знизує плечима. 
— Вона зі мною - намагаюсь виглядати спокійним.

Після чого хтось вмикає на колонці музику, всі активно підіймають склянки і починають святкування.  

— Ти знаєш всіх цих людей? 

— Когось знаю, декого взагалі вперше бачу - самому цікаво де він їх всіх позбирав. — вирішую відвести мишку блище до басейну, адже через гучну музику доводиться прислухатись. — Що ще тобі цікаво? - стараюсь легенько обійняти дівчину ззаду.
— Для чого тобі я? - запитує розвернувшись до мене обличчям.

— Ти подобаєшся мені  - відповідаю без роздумів. 
— Ей народ - тендітну мить руйнує знайомий голос — ви збираєтесь святкувати? - перед нами виникає Юля зі склянками в руках. А вона що тут робить ?

— Привіт Яна так? - широко усміхається простягає Яні склянку з коктейлем і кидає на мене короткі погляди.

— Привіт..- дівчина приймає її

— Юля. - ставить свою руку на моє плече і швидко її забирає. — ми в одній групі з Сашком.  
— Так я пригадую - з’являється у мишки не смілива усмішка.

— Випємо ? За знайомство !  - цокаючись з мишкою. — То як ви познайомились ? - свердлить очима Юля. 
Кожна нова секунда перебування Юлі нарощує роздратування. Мишка кидає розгублений погляд. Ми не думали, що будемо якось обговорювати це питання. Мимохідь пригортаю свою дівчинку і цілую у скроню. Взагалі нічого про Яну розповідати не хочу. Це моє. Особисте. Його хочеться захистити і закрити від всіх. 
Я вже не граю, я не хочу на деякий час, я просто хочу її собі.
— Зустріч наша дуже особлива.- протягую, а сам згадую коли перший раз побачив мишку на вечірці, з румяними щоками.— А тому розповідати не буду, щоб чари не розвіялись. - трішки тісніше притискаю мишку.

— Тепер мені ще цікавіше. То як? - стріляє вимогливим поглядом у Яну. 
Мишка кидає скоса поглядом і мило посміхається

— Доля звела. - розводить руками. 

— Тоді і за це вип’ємо - знову цокається з мишкою. — А про мене Саша тобі вже розповідав? - несподівано запитує.