Розділ 15

Яна

Ну ось від однієї несподіванки до іншої. Стою перед чужими людьми і не можу повірити, що це нові власники моєї квартири. Не скажу, що не знала, але в душі надіялась що це дурний жарт Софії. 

— У нас все є, ось документи, ось квитанція.. - кладе на стіл папери,  білява жінка, років тридцяти.

— Нам казала Софія Ігорівна, що як тільки ми прийдемо то ви зможете звільнити квартиру, нічого ж не змінилось? - запитує чоловік, вони мабуть чоловік і жінка, думаю про себе. 
— Н..ні – протягую спантеличено, а в середині бушує ураган емоцій. Просто не уявляю що робити далі, і кому дзвонити.

— А речі? Ви ще не все забрали.. - почала ходити жінка по кімнаті  — Я думаю, ви ще нічого не забрали.

— А ви б могли мені дати ще один день? - дивлюсь благально і водночас зневажаю себе за цей жалюгідний стан. Чому я дозволила цьому статись, де Софія ?

— Ну не знаю - протягує жінка

— Люба, нам ж один день нічого не міняє правда? - лагідно посміхається, а потім звертає на мене погляд і серйозно говорить - Давайте тоді домовимось до середи, встигнете?

— Угу - киваю — Дякую .. вам .. - проводжаю до виходу, зачиняю двері і просто спускаюсь у низ по дверях і даю волю сльозам.

Через якийсь час опановую себе і вирішую зайнятись збиранням речей, так чи інакше мені потрібно це зробити. 
Помічаю на годиннику першу годину ночі, як не дивно навіть не відчуваю втоми. Сідаю в ліжко з телефоном і починаю переглядати варіанти, щоб винайняти квартиру. Навіть знаходжу декілька варіантів і вирішую завтра зателефонувати, щоб подивитись. 
 

З самого ранку дію впевнено і спокійно. Дозбирую ще речі які залишились. Все масивне, а саме деяку техніку і дещо із меблів вирішую забрати ближче до вечора, потрібно ще замовити для цього відповідний транспорт. Перед виходом телефоную жінці, яка здає квартиру й домовляюсь про зустріч. Вчора я подивилась фотографії квартири і цілком задоволена нею. Якщо все сподобається, то одразу її винаймлю. Ціна трохи висока, але ж це майже центр, не посперечаєшся. Викликаю таксі і спускаюсь на вулицю. 

Коли автомобіль рушає змісця ледь стримую сльози згадуючи всі хороші моменти пов’язані з цією квартирою. Біля банкомати знімаю гроші, щоб були на оплату житла. За адресою, вказаною в оголошенні, авто зупиняється через сорок хвилин. Прошу мене почекати й підіймаюсь на восьмий поверх багатоповерхівки. 
 

Мене зустрічає приємна жіночка у віці і показує досить непогану однокімнатну квартиру. У квартирі зроблений непоганий ремонт і є всі необхідні меблі і кухонна техніка, подумки від деяких речей залишених у свої квартирі уже відмовляюсь. Після недовгих роздумів погоджуюсь й оплачую за перший місяць. Зазвичай, беруть одразу за два, але ця жінка надиво приємна і погоджується почекати. Не хочу залишатись без грошей, тому оплачу, коли влаштуюсь на роботу, або ж коли отримаю ті гроші, які мені має заплатити Саша, за… згадуючи якось неприємно стискає у грудях.  Спускаюсь на вулицю і забираю свої речі. 
 

Ввійшовши у квартиру одразу чую мелодію вхідного дзвінка.

— Привіт Янчик, у тебе все впорядку? - лунає дзвінкий голосі Каті.

— Привіт.. так все добре - протягую

— Тоді чого прогулюєш? - цікавиться подруга

— Ем.. виникли непередбачувані обставини. 

— Я хочу просто тобі сказати, що якщо у тебе щось сталось, ти можеш розповісти. 
— Дякую - для мене це було зовсім неочікувано.

— Тоді, я наберу тебе після пар. - відхиляє виклик.

Я вже давно борюсь сама з собою. Мені хочеться комусь все розказати, не можливо ж все в собі тримати. Та і хочеться почути думку зі сторони. Колись я ось так про все могла з бабусею говорити, після того як її нестало я так і не змогла ще комусь відкритись. І за це мабуть я зараз несу покарання, адже, якби я з сестрою була в більш тісних зв’язках цього всього могло б не статись. Але як то кажуть, після бійки руками не махають.

Як тільки трохи розібралась речами, привезла решту техніки, прибралась і вирішила сама подзвонити Каті і запросити у гості.

— Так сонце, якраз збиралась тебе набрати. - говорить захекано

— Якщо сьогодні не занята, то запрошую в гості. 
— О котрій приходити ? - змінюється її настрій, а я усміхаюсь.

—  Приходь як тільки звільнишся. Адресу я тобі в смс скину. Фрукти до шампанського є, ще зараз піцу замовлю. 
— Окей. Тоді я притягну суші. Коли ще така можливість буде? - сміється і відхиляє виклик.