Розділ 6

Олександр

Ми зібрались на чергову вечірку на озері. Тут як завжди весело і гучно. Як не дивно я завжди йду тільки заради того щоб погомоніти з друзями, алкоголь принципово не вживаю, якось навіть і не хочеться, мені і без нього весело. 
 — Сань, дивись твоя Юля уже тебе знайшла — Вова стукає мене по плечу, а я закочую очі від роздратування і через зуби промовляю — Вона не моя. 
Друг з  широкою  посмішкою промовляє — А вона так не думає. 
Дівчина наближається, обвиває мою шию руками, цілує у щоку і протягує і запитально вигинає брову — Привіііт, ви давно тут?

Легенько прибираю її руки, відступаю крок назад, кривлю губи у криві посмішці і не поспішаю відповідати. Можливо фокус з ігноруванням подіє і ця дівчина нарешті відстане від мене. Юля це моя колишня дівчина, у яку я був закоханий якби так можна було сказати по самі вуха, висока, струнка брунетка, з великими зеленими очами заполонила моє серце як тільки її побачив. Я був таким закоханим ідіотом що смішно згадувати. Наші стосунки тривали до поки Юля якби це бридко не звучало не зрадила мені з моїм меншим братом. Як пізніше виявилось що це було по п’янці і що ніхто з них  не розуміє як таке могло статись, факт залишається фактом, який я бачив на власні очі. Що тільки Юля не робила для того щоб повернути наші стосунки і чим більше вона робить спроб тим більше мене виводить на агресію. Доя себе я вже давно зробив висновки. 

І тут я неподалік чую 

 — Воооу народ у нас тут є новенькі !

Озираюсь і помічаю Артема в компанії ще одного білявого хлопця і двох дівчат, мабуть вчаться на одному курсі.

— Це першокурсники! Треба їх як слід привітати.- вигукує біля мене Вова. 
Підходжу ближче, в очі кидається дівчинка, щоки румяні, стоїть зіщулилась як мишка, переводжу погляд на Артема і не стримуюсь:

— Артем, я ж казав тобі, що тут не місце для першокурсників. 
Брат починає виправдовуватись, а я зиркаю на маленьку а вона далі червоніє, куда ще  більше ?

— Та перестань ти  Саньок, діти прийшли навчитись від нас як відриватись - штурхає Вова

Ага діти, думаю про себе, знав би він чим ці діти займаються судячи по Артему, але цього разу я малого шкідника швидко відправлю додому.

—Артем до 10 і тебе з твоєю компанією тут немає бути!

Розвертаюсь і йду в строну столика з напоями, беру безалкогольний коктейль, сідаю і очами чомусь шукаю маленьку мишку. Знайшов на танцювальному майданчику, починають скакати з тою шустрішою, тут хлопці приносять шось із випивки дівчата приймають, відпивають,  мишка починає активніше стрибати і тут шустріша подружка тягне у бік. 

—Таакс і за ким це ми тут наблюдаємо? - протягує Вова, поспостерігавши куди я дивлюсь. 
— Що? - мій голос звучить спантеличено від того що мене застукали

—Кажу за ким це ти так зосереджено слідкуєш? - протягує Вова

— Я просто… 

—Забий, йду краще з дівчатками поближче познайомлюсь - перебиває Вова, помітивши на лавці обєкт моїх спостережень і попрямує до них,  від чого у мене всередині почало шкрябати. Вова присів збоку почав активно жестикулювати, потім миттю підіймається і прямує до столика з напоями, помічаю що мишка супиться і шось бурмоче подрузі. Мій друг швидко повертається, вручає дівчатам коктейлі, я вже здогадуюсь що за бадягу він приніс,  мабудь прийшов час спасати ситуацію і відправляти цих дітей додому, подалі від гріха. 
Підходжу ближче, ще здалеку чую як мій друг переконує мишку спробувати фірмовий напиток от бовдур.

— Чому ти причепився до дівчини ?

— Саш , хочу щоб Яна спробувала наш фірмовий коктейль.

Яна, значить так мишку звати. Навіть гарно, їй однозначно підходить це ім’я.

 — Цей спіртяк? Ти що з дубу рухнув, це ж діти ! - не втримуюсь.

Шустріша починає шось пояснювати при тому підбиваючи мишку пити, вона очі опустила, голосу не подає, треба маленьку виручати:

— Збирайтесь, я відвезу вас додому. 
Не знаю чому я це запропонував, взагалі планував надовше затриматись. Шустрик починає протестувати, зато мишці моя пропозиція зайшла, вона кивнула і навіть шось пробурмотіла.

— Я йду по Артема, і чекаю вас на виході.

Треба ще знайти малого надіюсь він ще не встиг набратись, а то завтра слухати від тата щей мені доведеться, в кого він такий пішов?

—Сашуль, ось ти де? - викрикує Юля і наближається до мене

— Я не маю зараз часу на тебе, ти Артема не бачила? - серйозно відповідаю

— Бачила, він пішов он туди до виходу- показує в бік 

— Як знав - говорю про себе і прямую до виходу, дівчина крокує за мною

—Оо мій старший брат - піднімає в гору вказівний палець Артем

—Коли ти встиг ? - всередині все закипає

— Ми вже готові їхати додому - тут нізвідки з’являється білявий, в такому самому стані, мабуть не відставали один від одного

— Можна я з вами? - Юля підходить і  обвиває мою шию руками

 Що за дурна манера? Як пояснити цій дівчині що між нами вже нічого немає? Скільки можна? Тут я помічаю дівчат, зачіпаюсь поглядом з мишкою і про себе  вирішую що настала її черга виручати мене. Я швидко забираю руки Юлі і підходжу до дівчат:

— Янусь чому так довго ? - промовляю, швидко цілую у щоку і веду маленьку у машину поки не отямилась. Отак шах і мат Юля.