Розділ 5

– Незрозуміла що?

– Угоду - спокійно протягує Саша

І тут я просто опускаюсь з неба на землю і то з такою блискавичною швидкістю що не встигаю отямитись. А на шо я надіялась? Мовчу, міцно стискаю телефон у руці і мрію опинитися дома.

 –Тільки зрозумій мене правильно, ти від цього тільки виграєш, звісно якщо..

 – Якщо що? 

 - Якщо у тебе немає хлопця - кидає на мене зацікавлений погляд 

 – З чого такі запитання?

 – Я не буду тягнути і в деталі сильно вдаватись також, мені потрібно щоб ти стала моєю типу дівчиною - показує пальцями лапки

 – Це як? - всередині мене цікавість змагається з розчаруванням

 – Ми з тобою будемо прикидатись парою коли це буде мені потрібно - незводить погляду з дороги

 – Це смішно - нервово посміхаюся

 –Я не жартую - відповідає серйозно

Я починаю сумніватись у його адекватності. 
 – Для чого тобі це ?

 – Мені потрібно зробити вигляд що у мене є стосунки, після чого ми розходимось коли я скажу. За це я віддячусь.

Як? Мені не почулось? Я просто не можу і слова вимовити від здивування.

Саша зупиняється, розвертається до мене виглядає абсолютно спокійним він ставить руку на моє коліно від чого я здригаюся і маже пошепки вимовляє

– Поцілунки, квіти, подарки, секс, все за класикою за твоїми побажаннями звісно, але це тільки до певного моменту, після якого ми розриваємо всі зв’язки. Ніякої любові і сентиментальності тільки угода після якої ти получаєш хорошу суму. Згідна ?

Це він зараз що мені пропонує? Відрозуміння цього моє серце забилося десь в районі горла а на очі ось ось виступлять сльози. Дура, як я могла подумати що в мене можна закохатися, щей з першого погляду, точно дура.

– Ти зараз в голові математичні задачі розв’язуєш чи не знаєш що відповісти ?

– Я думаю, коли тобі дала привід мені запропонувати продатися за гроші.

– Не напружуйся, я ж казав що не хочу вдаватись в деталі і я б це так не називав, це просто взаємовигідна угода, тому або так або ні?

– Не витрачай даремно ні час ні гроші - говорю не витримавши

– Що саме ти маєш на увазі? - уважно дивиться на мене примруживши очі

– Я не шукаю розваг, а стосунки з протилежною статтю сприймаю дуже серйозно та відповідально.

– Це означає ні?

– Це означає -  запропонуй це комусь іншому. - намагаюсь говорити суворо

– Он як? - він широко усміхається, змушуючи серце схвильовано завмерти. - А я думаю, що на цю роль ти підійдеш найкраще – нахилившись ще ближче шепоче мені на вухо.

— Мені пора - різко відкриваю двері і не озираючись, мчу на вихід. 
Не можу повірити, всередині у мене бушує ураган. Серце починає битися у грудях сильніше, а я все ще не можу повірити у почуте. 

— На цю роль він обрав мене, на роль своєї фіктивної дівчини ага, якраз, все за класикою - бурмочу собі під ніс відкриваючи квартиру. —Нікооли, ніколи я на таке не погоджусь, помрій - протягую заходячи в середину, а душі так не приємно, наче мене розтоптали і не залишилось і сліду. — і у мене ще була симпатія до цього самозакоханого і зухвалого хлопця? - б’ю себе по лобі — Ну і дура Яна, як то кажуть від любові до ненависті один крок… — заходжу у ванну кімнату і щоб хоч якось покращити цей день хочу прийняти ванну і тут мене відволікає дзвінок, беру телефон, на екрані виблискує «Софія», я хмурюсь, згадуючи сьогоднішню зустріч і нажимаю прийняти

— Алло, ще не спиш? 
— Як  бачиш.

— Ян, я не хотіла щоб ти ось так про все дізналась - виправдовується Софія

—  А як? Ти хотіла мені про весілля сказати день перед весіллям , а за продаж будинку в коли вже потрібно буде речі забирати з нього?

Тут після тривалої паузи, сестра переходить на шепіт

— Вибач.. я не можу тобі всього розказати.

— Сонь, що сталося, ти поясниш? 
— Просто хотіла тобі нагадати за весілля, 25 вересня , прийди будь ласка, ми будемо чекати, все решту місце і час я тобі вишлю в смс.

Я не встигаю нічого відповісти як Софія завершує виклик. Дивне хвилювання розростається в середині.