Розділ 4

- Дівчатка прошу, займайте свої місця, карета подана - Вова підходить до автомобіля, відкриває нам дверцята, сам сідає спереді і ми рушаємо.

Другий раз я їду у цій машині, у ніс вдаряє знайомий аромат, на шкірі появляються мурашки і тут я помічаю  погляд Саші у дзеркалі заднього виду і він спрямований на мене, мої щоки відразу спалахують румянцем, проходить секунда, друга але Саша зосереджується на дорозі, а я збираюсь взяти себе в руки.

Приїхавши на місце ми займаємо столик на терасі, хлопці роблять замовлення, в той час ми з Катьою їдемо до вбиральні.

- Я не впевнена звичайно, але цей Вова такий милий, і смішний і взагалі я думаю що я закохалась Янусь. - вона огортає мою талію руками, кладе голову мені на плече, усмішка розпливається на наших обличчях і так ми дивимось через дзеркало одна одну.   

- Не знаю Кать, це якось дивно..

- Чому ?

- Все якось дуже швидко це раз, ми їх зовсім не знаємо це два…

- Ти не віриш у любов з першого погляду? Ну а для того щоб знати то подрібно познайомитись Янусь, хіба не так?

- Я вірю, так, просто це все якось дуже казково, хіба так може бути?

- Може, може так бути, ми ж з тобою такі гарні - і тут Катя чмокає мене у щоку і тягне за руку на вихід.

Підходячи до столику ми помітили що замовлення уже все принесли.

- Мм.. як пахне, я така голодна - протягує Катя

- Це точно, нарешті ми вас дочекались, не хотіли без вас починати - погоджується Вова.

- Ми уже думали, що ви нас тут самих залишили - додає Саша

- Ага якраз, з піцою то .. - злегка примружується Катя

На що усі голосно розсміялися.

- То ви навчаєтесь на першому курсі значить? - порушив тишину Вова

- На іняз - я махнула головою

- Подобається? - Саша запитливо вигинає брову

- Дуже - говорю щиро

- Фух - видихає Катька, заправляючи волосся за вуха і відставляє прибори

- Ви такі кумедні - говорить зі сміхом у голосі Вова.

- Та не вже .. Катя допиває свій сік і додає -   Я думаю нам вже пора

Хлопці переглядаються між собою, тоді Саша махає рукою офіціанту, розраховується і ми  всі виходимо на вулицю.

- Дякуємо за гарний вечір - звідкись у мене взялась сміливість на прощання.

- Уже прощаємось? - Саша удавано дивується насолоджуючись моїм сум’яттям.

- Я думаю, що ми ітак забрали занадто багато часу у вас - пояснює Катя

- А я думаю, що ми тепер зобов’язані вас провести додому - підключається Вова

Він знову ж таки відкриває дверцята, ми переглядаємось з Катьою але ж все таки сідаємо. Називаємо по черзі свої адреси, спочатку їдемо на адресу Каті.

- Янусь, набереш мені зразу коли прийдеш додому - шепоче мені на вухо

- Звичайно - чмокаю у щочку і Катька виходить махаючи всім на прощання.

І от ми залишились у трьох і моя сміливість по трохи зникає, як не крути я зараз знаходжусь у компанії мало знайомих хлопців шей за вікном уже темніє, але ж все таки ті метелики в животі перемагають мій здоровий глузд.

- А мені ось тут зупини. - показує на узбіччя Вова, розвертається до мене -  До скорої зустрічі Яна - його губи розпливаються у посмішці і він виходить.

І тут ми залишаємось у двох, Саша не поспішає рушати він обертається до мене і спокійно вимовляє — Можеш сісти поруч?

Що ? Мені не почулось ? Мої щоки червоніють від збентеження, сподіваюсь він цього не бачить.

– Можу - протягую спантеличено

Я пересідаю на переднє сидіння. Ми рушаємо, у салоні тиша від якої мені страшенно не зручно. Я витягую телефон, дивлюсь на годину і просто не знаю як себе поводити, говорити щось чи ні.

- Яна, я не знаю як почати.. - нарешті він перериває цю тишу

Мені на мить перехоплює подих, моя закохана мрійлива дівчинка всередині уже прикидає варіанти освідчення які зараз пролунають

– Я хочу запропонувати тобі угоду. - кидає в мій бік короткий погляд.