Глава 16 - Юрист

Після того, як я закінчив університет в Одесі, наступного ж дня я залишив це місто, навіть на усвідомлюючи, що це надовго…

Довго я не міг знайти роботу, а відмовлятись від дитячої мрії стати юристом не хотілося.

Що я робив півтора роки між закінченням університету та роботою? - Я насолоджувався відпочинком! Так. Все дуже просто.

В мене в дитинстві не було часу на комп'ютерні ігри, тому коли мені подарували ноутбук, я просто жадібно грав ночами, наче підліток, дитина. І я зовсім не жалкую про це. Нарешті втамував спрагу того, на що не вистачило часу в дитинстві. Згадую ті часи тільки з теплою посмішкою.

І ось робота... Нарешті. Юрист. Те, що я й хотів. Жодної секунди не жалкував, що саме юриспруденція буде зі мною все життя.

Батьки не тиснули на мене з нав'язуванням обрати ту чи іншу професію. Ні.

Це був теплий весняний вечір. Вони запитали в мене, де б я хотів навчатись і ким стати. Попросили лише, щоб я розумів, що це мій особистий вибір. І я обрав. Ніхто мене не вмовляв і не відмовляв.

Спочатку важко дається зрозуміти хоч щось. Дивишся на папери, документи і плескаєш вухами, наче слоненя Дамбо. Нервуєш, бо не знаєш де що знайти. Нервуєш, бо це вперше. Нервуєш, бо соромно опинитись в очах людей дурнем.

Але мені неймовірно поталанило з колективом і керівництвом. Відчуття підтримки завжди було.

Ніхто мене не цькував.

Дружній, згуртований колектив - це сімдесят відсотків запоруки успіху!

Так, це виснажлива робота з точки зору моральної втоми. Це робота з людьми, і вони не приходять з гарними новинами. В них вже є проблеми, котрі потрібно вирішити. Проблеми стають важче, коли клієнт хоче з нею попрощатись тут і негайно, не виходячи з мого офісу.

Робота з людьми - водночас найважчий та найцікавіший момент нашої професії.

Багато випадків абсолютно чудернацьких!

Часто приходять з агресією, тому потрібно ввічливо перевести розмову в конструктивне русло, та самому не перегоріти.

Це моя робота. І це ж мій вибір.

Далі чекає тільки розвиток. Складний шлях до нього, але все ж таки розвиток. Ніяк інакше.

-  Чому юрист, Саш?

- Бо я більше нічого не вмію. Та й наче непогано виходить, - завжди жартую я.

Йти на роботу, яку любиш, яка б вона не була складна,  та повертатись додому, де тобі завжди раді - чи це не щастя?