Глава 15 - Моє життя - мій вибір

Моє життя - мій вибір. Мій. Тільки мій.

Я не претендую на те, щоб ви всі сприйняли мої моральні та життєві принципи за кінцеву істину. І ні в якому випадку не кажу, що іншої думки чи позиції існувати не може. Я не диктатор. І ніколи ним не стану.

А можливо це я мораліст та мрійник, відірваний від реалій, а ви живете своїми канонами. Хтозна…

Поки Ваші погляди на життя не порушують права, свободи та інтереси інших осіб, то можете вірити хоч в рожевих єдинорогів.

Трішки професійної деформації. Повинен же я хоч раз сказати щось на “юридичній мові”.

Я ніколи не хотів бути з кимось, бо так вигідно. З самого дитинства. Мені це незрозуміло. Наче паразитарний спосіб життя. Я б себе не поважав. Душевний крах.

Я ніколи не любив пліток: ні в колі товаришів, ні любовних, ні на роботі. Ніякі і ніде! Проста істина: сьогодні пліткують з Вами, завтра - про Вас. Задоволення від отриманої інформації не отримую, навіть якщо то і правда. А зайвих питань не задаю.

Виховав в собі відчуття тактовності.

Так, саме відчуттям тактовності неабияк пишаюсь. Інколи потрібно вислухати, інколи взяти емоції під контроль, а найголовніше - розуміти де, що, кому, як і коли сказати.

До речі, і в житті, і в роботі це допомагає. І саме це є частиною професіоналізму. Особливо для юриста.

Та і чи слід чоловікові бути язикатою Хвеською?

Я ніколи не схвалював ударів в спину. Краще вдосконалювати себе роками, але зробити це гідно, з честю. Інакше перемога брудними шляхами взагалі не потрібна.

Я ніколи не розумів перекидання провини на іншу людину, коли це ти і тільки ти сам завів ситуацію в лайно по вуха!

Я ніколи не розумів налаштовування людей один проти одного. Люди все зрозуміють. Рано чи пізно… Час завжди показує хто є хто.

Я ніколи не розумів хвастощів, які б вони не були. Це завжди виглядає смішно та по-дитячи. Скромність прикрашає людину. І не варто навіть починати розповідати мені, що зараз настали інші часи, часи нахаб, самопіару та хайпу. Мені байдуже на них.

Я ніколи не розумів самоствердження за чийсь рахунок. Дивно дивитись, коли хтось отримує задоволення від приниження іншого, а іноді здається, що люди взагалі від такого збуджуються. Огида...

Я ніколи не розумів пихатості через соціальні верстви. Чи хтось з Вас знає, що трапиться завтра? Ви впевнені, що в майбутньому вже саме Вам не потрібно буде звернутись за допомогою до тієї людини, з якої ще вчора насміхались? Особисто я такої впевненості не маю.

Так, життя - дуже матеріалістична штука. І я не маю ілюзій про Всесвіт справедливості та чесності. Але все ж таки хочу залишитись людиною. Про це ми можемо розмовляти роками, що саме слід розуміти під "залишитись людиною", але я вірю, що ви всі зрозуміли хід моїх думок та посил.

Ненавиджу недоумків, котрі спілкуються з офіціантами, таксистами, прибиральниками, касирами, як з непотрібом, як з людьми другого, а то і третього класу. Я вас НЕНАВИДЖУ. 

Я ніколи не розумів прихильників расизму та гомофобії.

Я ніколи не розумів принципів дідовщини. Це точно повинно залишитись в минулому назавжди!

Також я не розумію, коли на людині ставлять хрест через його юний чи поважний вік. Ми з вами в двадцять першому столітті, пані та панове. Ламайте в собі стереотип щодо віку. Я вас дуже прошу.

Не розумію нав'язування своєї думки.

Не розумію, як у багатьох людей відсутня жага до нових знань або ж просто інформації. Мені боязко одного разу прийти додому і не захотіти дізнатись чогось нового. Наче всередині мене щось помре... Навіть і думати про це не хочу!!!

Я затятий противник наркотиків. Це жахлива проблема людства. Відчуваю себе марним, тому що взагалі не розумію, як можливо хоча б трішки покращити ситуацію з наркотичною залежністю. Ніхто не застрахований від цієї гидоти. Загугліть скільки відомих особистостей вживали або вживають наркотики. Жах та розпач.

Я сторонник того, що сексуальне виховання повинно бути!!!

Я сторонник взаємоповаги.

Я прихильник ерудованих людей. Смачна дискусія з цікавою особистістю - та хіба ж це не прекрасно?! Час зупиняється, а ти наповнюєшся новими знаннями! Обожнюю!

Прошу запам'ятати, що дискусія - це не суперечка. То “две большие разницы”, як кажуть на моїй батьківщині.

Я сторонник джентльменства. Справжнього! Не того награного, щоб надурити дівчину задля своїх потреб...

Не думайте, що мої слова пахнуть фальшивкою та снобізмом.  Зовсім ні.

Це просто мої погляди. Мої принципи. Моє життя та мій вибір.

Нагадаю слова видатної особистості:

"Ввічливість підкорює міста. Користуйтеся частіше, панове."