Моє прагнення
Глава 13 - Катруся
Ні, це не ім'я моєї дівчини чи приятельки.
Це друга моя бабуся. Катруся.
Жінка, як то кажуть, “з народу”. Проста, щира, відверта, але й мудра.
Кожного літа після гімназії та закінченого курсу в університеті, я приїжджав до неї. Хатинка в селі. Тиха вуличка, позаду ліс та озерце. І саме в цій хатинці я завжди відновлював свої сили на увесь наступний рік.
Ніколи не розумів, як в такій маленькій людині стільки надлюдської сили.
Одного разу я запитав у Катрусі, де кінець нашого городу, на що вона лише посміхнулась, сказавши, що кінця звідси не видно. Я був шокований! Був завжди шокований тим, що вона НІ РАЗУ ні на що не поскаржилась, більше того, - постійно жартувала.
Її не неможливо не обожнювати.
Їй байдуже хто Ви: власник IT компанії чи прибиральник. Вона розмовлятиме з Вами однаково. Цю рису я і перейняв у неї.
Катруся мама чотирьох дітей, її чоловік, тобто мій дідусь, помер в молодому віці, тому вона дала рівноцінно шлях в життя усім своїм дітям самотужки.
Аплодую їй стоячи.
Її наймудріші слова:
“ - Саша, потрібно мати щастя. Щоб потрапити в те саме місце в той самий час…”.
Я завжди згадую це.
Люблю тебе, Катруся.
#553 в Сучасна проза
#316 в Різне
Відредаговано: 20.02.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
