Глава 9 - П'янкі подорожі

Ніщо так не п'янить, як подорожі. Це мій особистий вид залежності. Всесвіт усередині вибухає при перетині кордону нової країни. Життя таке одноманітне, але подорож сповільнює, надає вам відчуття нової насолоди. Неможливо чітко описати, адже кожен відчуває щось своє.

Мрія-ціль/ціль-мрія - відвідати сто країн за життя. А чому б і ні?

Перша моя країна Португалія.

Запросив один з найкращих друзів. Я навіть і не мріяв, що буду туристом саме в цій казковій країні.

Друг і досі не розуміє, що він неабияк змінив моє життя. Тепер я залежний, тепер я хочу нові й нові, й нові країни!

Мені здавалось, що в Лісабоні й Сонце інакше світить. Я розмовляв з кожним, з ким тільки мав змогу: що вони їдять, які в них шлюбні традиції, як п'ють каву, за який футбольний клуб вболівають, що знають про Україну і так далі і тому подібне. Я роздивлявся усі щілинки будівель, нюхав усі квіти та дерева, куштував усі страви, навіть, які й не хотів.

З Португалією мене пов'язує неймовірна історія. Історія, коли дитячі мрії збуваються…

Ви ж пам'ятаєте, що я фанатію від футболу?

Так от. Чемпіонат Європи 2004 року проходив саме в Португалії. Ми його дивились разом з папою.

- Пап, а де взагалі ця Португалія?

- Ось, - показує маленькому мені папа на величезній карті в його кабінеті.

Інший край Європи. Мені 11 років і здавалось, що це інша планета, що туди потрапити, наче полетіти у самий космос!

Але… Мені 25 років. Папи вже немає… Я прийшов на “Ештадіу да Луш”, домашній стадіон футбольного клубу “Бенфіка”. Стюард посміхнувся й махнув рукою, щоб я міг вийти на саме футбольне поле… Спочатку я подумав, що то жарт, але ні.

Я торкнувся газону… Вийшов на поле… І почав плакати… Я плакав без зупинки, бо це маленький Сашко вийшов на стадіон, той маленький хлопчик. Я не міг стримати сльози.

- Are you okay? ( З тобою все гаразд? ) , - кричить стюард.

Ні, мій друже. Це не okay. Це фантастика! Збулась моя дитяча мрія.

Далі була тепла Болгарія, де мене також зустрів мій шкільний товариш. Вже тоді було зрозуміло, що мої друзі є в кожній країні.

Туреччина. Стамбул. Архітектура забирає в тебе дар мовлення!

Румунія, котра знищила усі стереотипи про неї.

Чорногорія з її видами з гір, наче ти небожитель Олімпу.

Повірте, кожна країна чудова по-своєму.

На свій двадцять дев'ятий день народження я обрав Молдову. Усі казали, що там нічого роботи, тим паче взимку, і я марно втрачу час.

І знаєте що? - Це був неймовірний відпочинок з найсмачнішою їжею в моєму житті!

Прошу вас, подорожуйте! - Запевняю, це незабутні відчуття!