Моє прагнення
Глава 8 - Несправедливо
Ненавиджу це відчуття… Несправедливості. Хоч я й не хлопчик та “рожевих окулярів” не приміряв.
Ненавиджу, тому що й досі не розумію, як з тим боротись? Чи реально це? І взагалі потрібно?
Може це звичайна частина нашого життя , яка була, є й буде? - Не готовий дати чіткої відповіді. Скажу лише, що я обурений певними моментами. А іноді й ображений.
З самого малку я чув: ”Это не твоё место/это не для тебя/забудь, ты не богатый.”.
Усвідомлювати ці болючі слова дитині та підлітку вкрай боляче, вкрай вразливо.
Тобі тут не раді, ти тут зайвий, ти “не свой”.
Всередині мене змішались страх, ненависть, відчай, втома.
Я міг обрати декілька шляхів для подальшого життя: просто сприйняти, що я тут дійсно чужинець, змиритись зі своїм певним місцем або ж піти наперекір і боротись.
Ще юнаком пообіцяв собі: “Я прогризу усю землю й вип'ю всі океани, а своє я не віддам.”.
Мені чужі принципи удару в спину, пліток, склоків і доносів. Вже краще програти, аніж отримати перемогу такою ціною.
Несправедливість продовжує існувати.
Живіть своє життя. Боріться. Обирайте вірних і надійних союзників. У вас все обов'язково вийде.
#553 в Сучасна проза
#316 в Різне
Відредаговано: 20.02.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
