Глава 2 - Мої батьки - мої янголи

Мама…

З самого дитинства і за усе своє життя мені не довелось зустріти більш сильну духом людину. Вона віддавала мені все, що мала і навіть більше. 

Тільки не думайте, що я ріс зніженою дитиною, яку цілодобово пестили. То зовсім інша любов.

Коли в мене щось не виходило, і я казав, що не можу, не вмію, я чув сухе: “Ти можеш все, я поруч.” І вона завжди була поруч. Я інколи її лагідно називав “моя пантера”, тому що Боже збав вам образити мене, краще не мати діла з моєю мамою. 

Я люблю її. Люблю. Рідко їй про це говорю, але люблю. Вона навчила мене боротись, йти до кінця, вона знищувала в мені відчуття страху або сумніву.

“Що що?! Не можеш?! Ахахаха! Саша! Ти?! Ти можеш! Ти МІЙ СИН!”. - В дитинстві це звучало для мене, наче суворий наказ. І тільки через роки я зрозумів, що так звучала її гордість… Тільки через роки я зрозумів, що адаптація до боротьби та віра - це не я… Це моя мама. Тільки через роки я зрозумів, що боги Олімпа не мають таку силу, як моя мама.

Я вже дорослий. Але не думайте, що її сила послабшала. Ні. Одного разу ми подорожували, та вона змусила мене скочити з однієї вершини гори на іншу з тими самими “я поруч”. І так… Вона скочила зі мною. Така вона. Моя МАМА.

Я тебе люблю, мама.

Папа…

От саме “папа”. Я його ніколи не називав “батько, тато”. Не запитуйте чому, бо я не знаю.

Вам потрібно дещо дізнатись. Я - копія свого батька. Як дзеркало. Один в один. І так кажуть всі, хто знали батька… Так. Знали… Його більше немає з нами. Дурна автокатастрофа забрала в мене моє “дзеркало”.

Якби мені сказали обрати для описання папи лише одне слово, я б обрав “оратор”. Як шкода, що ніхто з вас вже не почує його промови. Як шкода, що ви не заціпінієте від цього дару.

Товариська людина, веселий, зі своїм гумором, обожнюючий футбол, як і в майбутньому його син.

Я так багато не встиг йому сказати… Він так і не побачив мої досягнення…

Одна з перших думок, коли я дізнався про його гибель була: “Він повинен мною пишатись!”.

Ви знаєте цю найвідомішу сцену з мультфільму “Король Лев”, коли Муфаса сказав Сімбі з небес:

“ You are my son and the one truе king…”

(“ Ти мій син і єдиний справжній король…”).

Я твій син, батько. Твій. І я продовжую свою боротьбу.

Я тебе люблю, папа.

Я дуже вас люблю, мої мама та папа, мої янголи.