Я просто хотів, прокидаючись, подивитись у дзеркало та сказати сам собі:
"Молодець. Мені за себе не соромно".
Не соромно, бо я стараюсь.
Не соромно, бо я завжди йшов до кінця, навіть якщо й результат був негативний...
Не соромно, тому що я нікого не зрадив.
Не соромно, тому що я спокійно дивлюсь людям у вічі.
Не соромно, тому що я все ж таки вважаю, що бути хорошою людиною - це більше, аніж професія, хто б навіть що не говорив. Так... Сьогодні це вже рідкість.
Життя мене било й нагороджувало. Надломлювало та дарило дні щастя.
Але я не янгол і не герой, а звичайна людина зі своїми слабкостями.
І це моя історія...