Глава 14

В ранці Марк з'явився у дверей Мар'яни. Він постукав, але ніхто йому не відповів. Він знав, що Марьяна в середині, бо бачив ровер біля входу.

- Мар'яна, вибач, що я одразу не сказав хто я, але якби я сказав ти б зі мною більше не розмовляла?

- Це точно. Я б гнала тебе поганою мітлою звідси.

- Слухай, батьків не вибирають, і тут я ні чого не можу зробити. Але я не продовження свого батька, я все ж таки самостійна людина зі своїми планами на життя, зі своїми вподобання, бажаннями та думками. І до того ж у мене є новина яка тобі сподобається. Виходь.

Двері кімнати відкрились Мар'яна стояла з кам'яним обличчям.

- Чим ще ти мене здивуєш?

- Ходім у низ.

Він схопив її за руку і потягнув за собою. Він біг по поверху і стукав в усі двері.

- Егей народ виходьте! Чекаю всіх у низу! Виходьте!

Старі здивовано виглядали з дверей, перепитували один одного, та повільно спускались до вітальні.
Вітальня наповнилась постояльцями маєтку. Хтось вмостився на дивані, хтось на стулі, а інші чекали стоячи. Марьяна з кухні принесла печіво та кексики. Марк вийшов у центр кімнати та оголосив.

- Для початку я хочу просити вибачення перед усіма присутніми. Як ви всі вже знаєте я син Моріса Лісовського, того самого.

Виявилось що не всі це знали, а дехто взагалі вперше бачив Марка, тому було чутно здивування, та незадоволене цокання. По підлозі покотилась чиясь вставна щелепа. Хтось перепитав.

- А що тісточок не буде?

Марк продовжив.

- Мій батько завжди прагнув що б я працював з ним і розвивав його компанію. Я й не здогадувався що фабрика робить стільки шкоди довкіллю і як всі його ненавидять, але ви відкрили мені очі. Дякую вам за це. Нарешті я прийняв пропозицію свого батька приєднатись до його компанії!

Незадоволення наростало.

- Йой, а що ж хорошого в цьому. навіщо ти нам це розповідаєш. Хочеш нас добити? Нам і так не довго залишилось.

Кімната обурено загула.

- Дослухайте до кінця, будь ласка. Я знайшов багато інформації, знайшов спеціалістів та обладнання! Тепер філіал, який я очолюю буде займатись переробленням того сміття. Розумієте? Більше не буде того смітника!

Спільнота зраділа!

- Це дивовижно!

- Оце наш хлопчик!

- Бережи боже тебе синку!

- А це хто такий взагалі?

- Га? Що він сказав?

Усі були мега щасливі. Мар'яна не просто посміхалась, вона стрибала від радості. Вона стрибнула йому на шию та дуже міцно стиснула її що Марк аж закхекав від задухи.

- От тепер пробачення прийняте. Це треба відсвяткувати.

- Гадаю тут і винне сховище теж є?

З кута почувся голос Грего

- Авжеж! Тут є все. Заради такої події і вина не шкода. Сходжу, принесу одну.

Пансіонат гудів від останніх новин. Хтось в холі увімкнув музику та почав танцювати, хтось повернувся у свій номер, а дехто відправився на прогулянку. Поступово всі були зайняті своїми справами наче й не було всієї цієї історії.

Кінець?

Ні, це не кінець! Це тільки початок!