Глава 8

   Марк їхав додому. На зустріч вітру летіли тривожні думки.

- А якщо там вже мама приїхала? Та точно приїде. Батько обов'язково їй задзвонив. Він, мабуть, вже і на телебачення задзвонив. Та ні, телебачення це перебір.

 Вже через пів години він проїжджав смітник. На вулиці вечоріло. Почали вмикатись ліхтарі.
Вікна в домі були темні.

- Йой, ключі! Все залишилось у рюкзаку у лісі. Що ж робити? Мабуть, все ж таки доведеться їхати до батька за дублікатом.

 Завернув за будинок він зупинився, бо почув знайомі звуки, як щось кашляє, йойкає і бубонить собі під капот. Помилки бути не могло. Це саме автівка з пансіонату. Хто був за кермом Марк не побачив. Авто повернуло вправо, та зупинилось біля м'ясної лавки. Із за кута було видно тільки заднє крило автомобіля. Марк стояв на іншій стороні дороги й спостерігав за вітриною м'ясної лавки. У вітрині з'явився м'ясник. Озираючись він підійшов до дверей та взяв в гостя якийсь згорток. Широка спина м'ясника повністю заступила собою огляд. М'ясник зачинив двері за гостем, розвернувся й опустив жалюзі. Автівка заскиглила, крякнула та поїхала собі далі.

- Цікаво, що роблять старі ніччю тут? І хто саме це був? І що було у тому згортку?

  Світлофор показав зелене світло і Марк поїхав у напрямку офісу. Він знаходився у сусідньому кварталі.  Самокат зупинився біля центрального входу.

-Вікна офісу горять, значить батько там.

Охоронець зрадів побачивши Марка.

- Привіт, Жане.

- Алілуя. Сам знайшовся! Шеф дуже нервує!

- Так, так, сам знайшовся.

Моріс сидів за столом і з кимось розмовляв телефоном. Тієї ж миті як Марк зайшов він поклав слухавку, та вискочив із за столу.

- Синку, де ж ти був? Я вже собі місця не знаходжу!
Він стиснув Марка у міцні обійми!

- Я теж радий тебе бачити, але ти мене зараз розчавиш!

- Де ж ти був? Що сталося?

- Я трохи заблукав, потім зустрів добрих людей. Зі мною все добре!

- Хвала богу.

- Я загубив ключа. В тебе ж є дублікат?

- О так! Звичайно.

Моріс дістав з верхньої шухляди ключа та віддав його.

- Тато я хотів поговорити з тобою на рахунок фа...
Телефонний дзвінок перервав розмову.

- Зачекай синку, це дуже важливо. Так, так, слухаю. Знов підпал? Де? Зрозумів. Тримайте мене в курсі.

Моріс поклав слухавку.

- Ти не уявляєш як я рад тебе бачити. Однією проблемою стало менше. Але всі ці події. Я дуже втомлений, давай ти підеш до дому, відпочинеш, а завтра ми з тобою поговоримо. Ок?

- Добре! На добраніч тато.

- І не забудь подзвонити матері! Вона чекає на твій дзвінок! Вона просто збожеволіла! Дзвонила мені разів 20!

  Взявши ключа він спустився по сходах, та вийшов на вулицю. Прямо перед ним пронеслась стара знайома автівка зі своїм фірмовим скреготом.
Позаду було чутно сирену.

- Цікаво, що у таку пізню годину можна робити у місті та хто був за кермом? Завтра спробую дізнатись.

 У квартирі все було так само як до цієї пригоди. Тільки квіти на підвіконні трохи зав'яли. Марко впав на диван і провалився у сон.