Глава 6

Після обіду всі розходились по кімнатам. Мар'яна складала посуд до посудомийні. Марко підмітав подвір'я. Він побачив що дерев'яна поштова скриня зламана.

- Вона така стара, мабуть, як усе у цьому будинку. - сказав Марк собі під ніс.

- Так, тут усе таке старе й усіма забуте.

Відгукнувся  Грего, який з'явився так зненацька, що Марк випустив мітлу з рук.

- А що це за будинок і хто всі ці люди? Якщо це не секрет. Я навіть не знав що в нас за містом у лісі є така пам'ятка старовини.

Грего розсміявся.

- Про цей будинок ходять легенди. Одна з них така, що під час війни тут був дім для людей з особливостями, не таких як інші. Тут навіть влаштовували досліди на людях. Кажуть, що тут навіть була катівня десь у підвалі і тепер їх душі серед нас літають,  але я так і не знайшов тут ніякого підвалу, тільки маленьке сховище для вина. Є легенда що тут навіть є підземні поверхи, та навіть підземні тунелі, але як я казав тут навіть немає підвалу.  Зараз, це звичайний пансіонат для літніх людей. На жаль навіть держава про нас забула. Виживаємо як хто може, але нам більше нема куди йти. Тут наш дім! Ти краще скажи, де твої друзі? Невже тебе ніхто не шукає?

- Я і сам не знаю. Мабуть, друзі вирішили що я додому повернувся, а батько думає, що я у поході. Тож мене не будуть шукати.

 Тим часом друзі почали збирати намети. Алеку зателефонували.

- Добрий день Містер Моріс. Як життя? Марк? Е...зараз покличу.

Він закрив рукою мікрофон слухавки.

- Ей, хтось бачив Марка?

- Я його давно не бачив, але його речі тут.

- Може він десь у кущах сидить зі своєю фотокамерою та спостерігає за білками та зайцями?

- Та він міг додому податися, в нього ж навігатор є!.

- Але це дзвонить його батько. Марк до дому не повернувся!

З кущів вилетіла перелякана Дівчина.

- Агов! Дивіться що я знайшла! Це ж камера нашого Марка! Дивіться, тут його знімки! Де ж сам Марк? Куди він зник?

У трубці почувся крик Моріса, який все чув.

- Він що пропав? Я негайно дзвоню у поліцію!