1

Перший урок української мови почався, як це буває на початку кожного навчального року, з палкого привітання класної керівнички. Учні слухали Клавдію Аркадіївну дуже уважно. Але так було тільки з першого погляду. Якщо гарненько придивитися, то стане одразу зрозумілим той факт, що кожен думав про своє. Навіть перша відмінниця класу Анічка Диркіна в цей момент думала не про початок навчального року, а про нового хлопчика, який з'явився в 6-Б класі. Він приїхав з сонячного Криму. Звали його Едиком. Він був такий красивий, що всі дівчата одночасно закохалися в нього по самісінькі вуха.

- Ще раз вітаю вас, мої дорогі учні, з першим дзвінком, - нарешті почули діти слова їхньої вчительки. - І сподіваюся, що ви добродушно приймете в наш колектив Едика Мирного. Пам'ятайте, що він новенький і нікого не знає ні в нашому класі, ні в школі. Я впевнена, що ви з ним подружитеся. Це все на сьогодні. Можете розходитися по домівках. Але не забудьте підручники.

- Клавдія Аркадіївна, але ще не було дзвінка, - зауважила Діана Сорока.

- Нічого страшного, Діанко, - відповіла вчителька, ласкаво посміхаючись дівчинці. - У мене вже все. А в перший день можна трохи й погуляти.

Учні були всі здивовані настільки разючою зміною їх класної керівниці. Один Едик Мирний не здивувався, бувши новеньким і не посвяченим в класні секрети. Він першим піднявся з-за парти, поклавши зошит і щоденник в рюкзак і повернувши голову в бік сусіда по парті.

- Ну, ти йдеш, Мішо? - запитав він.

Очі всіх хлопців швидко перемістилися з Едика на Мішу. Козякін Михайло спочатку подивився на вчительку, яка спокійно витирала дошку, стоячи спиною до класу, а потім на новенького товариша.

- Звичайно, Едику, - відповів весело він.

Клас моментально наповнився шумом. Учні дивувалися, що могло трапитися із їх буркотливою і суворою вчителькою, яка жодного разу їх не відпустила з уроку навіть на хвилину раніше дзвінка. Але бувши ще дітьми, вони швидко відійшли від роздумів і узялися до виконання вказівки Клавдії Аркадіївни, поки вона не прийшла до тями й не передумала. За хвилину класний кабінет спорожнів.

Три подружки з дитячого садку, а тепер однокласниці, Катя Трійкіна, Оля Невська і Ніка Стасинська, жили на одній вулиці, в одному під'їзді й на одному, тому ж поверсі. Їх батьки були друзями, і вони частенько зазирали один до одного на чай або на посиденьки. Тому і дівчатка також здружилися майже з самих пелюшок.

- Ви чули, як Клавдія Аркадіївна назвала Сороку Діанкою? - обурено зауважила Оля, гнівно блискаючи очима.

- Що це з нею трапилося? - здивувалася Катя.

- Вона ж усіх нас з першого класу на прізвище називала, - додала Вероніка.

- Я, наприклад, завжди думала, що вона навіть наші імена не знає, - обурилася Оля. - А тут на тобі! Діанка! - перекривила вона слова вчительки.

- І з чого це вона нас відпустила раніше дзвінка? - Катя витягла з кишені дзеркальце і поправила гривку. - Однак сьогодні вітряно на дворі. Даремно вранці пів години перед дзеркалом крутилася. Вся зачіска коту під хвіст!

- Даремно ти пів години красу наводила, - заявила весело Оля.

- Чому це даремно? – відповіла войовниче Катя, вдивляючись в люстерко. - Я думаю, якраз навпаки. Своєчасно. Уявляєте, що було б, якби я сьогодні з'явилася ненафарбованою?!

- І що такого страшного могло статися? - Оля натягла кепку міцніше, щоб її не здуло вітром з голови.

- Сподіваюся, ви помітили нового хлопця в нашому класі?

- Ну і?

- Він такий гарний! - зітхнула Катя. - Такий милий і високий! Не те, що інші хлопці з нашого класу. Більшість з них не дістають мені й до підборіддя.

- Ну, так вони не винні, що тебе стероїдами годують! - пожартувала Оля, хихикаючи.

Трійкіна не образилася на жарт подруги, бо звикла до таких жартиків, і вони її вже не зачіпали. Як нічого не було, вона продовжила говорити, ніби її й не переривали:

- А ось Едик навіть вищий за мене на цілу голову! Уявляєте!

- Ще одного бідолаху стероїдами труїли! Тільки новенького балували ще й біодобавками.

- Олю, це вже не смішно! - розсердилася Катя.

- А я якраз думаю навпаки.

- Дівчатка, вистачить лаятися, - втрутилася Вероніка. - Ми ж подруги. І до того ж я ніяк не зрозумію, чому Катя робила макіяж даремно. Мені хтось пояснить, в чому справа. Як я зрозуміла зі слів самої Каті, то Едик поклав на неї око завдяки цьому самому мейкапу.

- Саме так, - гордо піднявши підборіддя, підтвердила Трійкіна. - Він мені навіть посміхнувся і підняв зошит, що впав біля парти.

- Так це ти його спеціально там упустила, щоб звернути увагу Едика на свою персону, - заявила Оля, стукнувши кулаком по долоні.

- Головне не дії, а результат! – Катя показала  язика подрузі. - А він очевидний. Едик закохався в мене по вуха!

- Мені хтось пояснить. Я щось нічого не розумію. Чому ти, Олю, вважаєш, що вона даремно простояла перед дзеркалом зайвих пів години? - запитала Стасинська подругу, поправивши окуляри вказівним пальцем, котрі були сповзли їй на кінець носа. - До речі, я на твоєму, Катю, місці краще поспала б зайву годинку, ніж мазюкатися всякою гидотою, - звернулася вона до Трійкіної. - Щоб виглядати оце так, як ти? Нізащо! Ні за які пряники! Так Едик в мою сторону тоді б і не глянув. - Катя ще раз подивилася на себе в люстерко, посміхаючись власному відображенню.