Глава 13

Пройшло 6.5 років.

ВІД ЛИЦЯ ЛІЗИ

Сьогодні моєму синові Сашку, виповнилося 6 років. Я жила у Польщі, але коли народила, то переїхала до Америки. Потім я трішки змінила зовнішність: я одягла лінзи зеленого кольору, бо не могла бачити свої сині очі... Також обрізала волосся на каре. Зараз я психолог - найкращий частний психолог Америки. Мій син Сашко мав світле волосся та сині очі, такі як у його батька... Я зі своєю подругою, її сином та донькою чекала Сашка на кухні з подарунками та шариками. Я дуже добре заробляла, тому сину ні в чому не відмовляла. Цією подругою була Оля, та сама дівчина, з якою я колись познайомилась у потязі її син - Костик йому було 7, та дівчинка Катеринка, якій було 2 рочки. Ми стали найкращими друзями. Вона знала, що тепер моє ім'я Анжеліка, тому так мене і називала тепер. Саме вона допомогла стати мені психологом. І ось в кімнату заходе Сашко.

-З днем народження - кричимо ми всі

-Урааа - кричав та сміявся Сашко. 

-Синку, вітаємо тебе з днем народження - поцілувала в щочку його.

Оля також привітала Сашка. Діти пішли відкривати подарунки та гратися, а ми з Олею домовлялися, хто забере торт. Оля сказала, що торт вона забере, а я поїду з дітьми до кафе. Я зібрала дітей та сама одягнулася.

Сашка одягнула в чорні брюки та ніжно рожеву рубашку. 

Костика одягла в сині джинси та білу рубашку.

Катеринку одягла в червону сукню, та червоні босоніжки. 

Сама я одягла ніжно рожеве плаття, в обтяжку до коліна. Фігура в мене за роки стала ще красивішою, трішки побільшали груди після родів. Одягла ніжно рожеві замшеві туфлі на шпильці, взяла клатч, накрутила локони та зробила французький макіяж.        ( рісніци, стрілки, тєні, та світло рожева матова помада). Ми вийшли з будинку та сіли в таксі.

Коли ми приїхали до кафе, то діти відразу пішли далі розраховувати подарунки. Я перевірила, що аніматори на місці. За 20 хвилин Оля привезла торт. Кафе було прикрашено багатьма різними шаріками з гелем різних форм. Ми почали святкувати.

Доречі, вже 3 місяці я зустрічаюсь з бізнесменом Толіком, тобто Анатолієм Івановичем Вернадським. Мені було зручно поряд з ним. Я не знала, чи кохаю його, чи ні, але поряд з ним я почувалася захищеною. 

Толік приїхав до кафе за 15 хвилин. Ми відсвяткували дитячий день народження з друзями. Крім Олі було багато наших знайомих з дітьми. О 7 годині вечора святкування закінчилось. Гості розійшлися, а ми з Тодіком та Сашком поїхали до ресторану, в який Толік запросив всіх партнерів на день народження Сашка. Він відносився до нього, як до сина. Але Сашко його називав дядя Толя. І це мене радувало, адже він не його тато...

Ми приїхали до ресторану. Тут було ще декілька пар з дітьми. Толік пішов до гостей, а я з Сашком пішла до дитячої кімнати. 

-Привіт - сказала я діткам, які були майже такого віку, як і Сашко.

-Доброго вечора - сказали дітки і обійняли Сашка та вручили йому подарунки. Останнім Сашка вітав хлопчик по імені Женя. Чомусь він один привернув моб увагу. І Сашко з ним подружився найскоріше. 

До мене підійшов Толік і сказав, що всі присутні хочуть привітати іменинника, тому я взяла Сашка за руки і ми пішли до гостей. Різні люди підходили до нас і вітали Сашка. І ось я побачила Аню, вона йшла за руку з тим хлопчиком, який останнім вітав Сашка. Вони підійшли до нас та привітали Сашка з днем народження. Мені повезло, що вона мене не впізнала... І тут підійшов Влад.

-Доброго вечора - сказав мій брат... Він подав руку Толіку, поцілував руку мені та вручив подарунок Сашку. На одну секунду мені здалося, що він мене впізнав, бо подивився в мої очі, але так як я носила лінзи, то він мене також не впізнав. Потім він опустив очі , вибачився та вийшов з ресторану. І ось я побачила його...

Це був Максим, він майже не змінився, але був такий нещасливий... Я хотіла втекти, але Толік позвав мене , щоб представити своєму другові. І ним виявився Максим... мій Максим....

-Ліко, знайомся це мій друг Максим. 

-Приємно познайомитись - сказала я і намагалася ине дивитися йому в очі .

-Взаємно - відповів Максим, та поцілував мою руку і тут я не витримала та подивилась в його очі. Як же мені не вистачало цього погляду. Я так хотіла кинутися в його обійми, але потрібно було стриматися. І ось він подивився на Сашка. Сашко мав його очі...

-Сашко, я вітаю тебе з днем народження - сказав Максим, та обняв Сашка. Він уважно дивився в його очі. Сашко також його обійняв. Це перший раз в житті, коли мій син обійняв когось, кого він не знає.

Максим посміхнувся нам і вийшов з ресторану. Господи! Як де мені не вистачало цієї посмішки...

ВІД ЛИЦЯ МАКСИМА

Сьогодні мене запросив мій друг Толік на день народження сина його дівчини. Я звичайно, що погодився. Він дружив з Владом та Аньою та Олексієм.

Доречі Влад з Аньою одружилися 3 роки тому. Їхньому синові Жені було 7 років. Антон з Софією також уже мали доньку Інну, якій було вже 2 роки. Мій найкращий друг Ігор повернувся вже одруженим на Людмилі, так звали його дружину. 5 років тому в них народилася донька Маргарита. 

За ці 6.5 років я не зустрів нікого, я не міг себе пробачити за Лізу. Я так хотів, щоб вона зараз була живою. Ми б, напевно, мали б зараз сина або доньку. Я її кохаю до сих пір. По квартирі в мене стоять її фотографії... Всі звичайно вже змирилися з цією думкою, що Лізи більше немає , але я ні. Не знаю чому, але я думаю що це був жарт і вона жива.

Ось і настав вечір я купив золоті часи в подарунок цьому хлопчику. Я вже був у ресторані. Поки я трішки відволікся на бокал вина, то побачив як Влад вибіг з ресторану. І вирішив піти привітати іменинника і потім піти за Владом. Я підійшов до Толіка. Він познайомив мене зі своєю дівчиною. Вона була дуже схожою на Лізу, але її звали Ліка, тобто Анжеліка, і вона мала не сині, а зелені очі , тому я відразу відволікся від цієї думки. У хлопця були дуже гарні сині очі. Мені здалося, що ці очі я десь бачив. Після цього я вийшов з ресторану. На вулиці стояв Влад, та був блідий. Я став поряд з ним. І він почав говорити: