Глава 12

Утром Максим відвіз мене до аеропорту. Ми довго не могли розійтися, адже я не хотіла їхати від нього на місяць, і він також не хотів мене відпускати. Але час прийшов, ми поцілувалися і я пішла на посадку до літака. Через 7 годин, я вже була на Мальдівах. Хлопці забронювали мені найдорожчий готель. Я заселилася в свій номер. Він був дуже розкішний. Я вирішила зателефонувати до Максима:

-Ало, коханий, я вже в своєму номері. 

-Ало, привіт, Лізо - кричали мені всі в трубку. Я зрозуміла, що поряд з Максимом були: Влад, Аня, Олексій, дядько Сергій та Марина. 

-Я вже за вами сумую - сказала я і сіла на розкішне ліжко. - але, я думаю, що ваші голоси допоможуть мені не сумувати.

-Лізо, - сказав Олексій - ми маємо одну проблему - з його голосу я відчула, що це мені не сподобається - у той час, як ти на морі, тобі не можна телефонувати до нас, адже за твоїм номером можуть стежити.

-Але, як так? Можливо якось по іншому можна спілкуватися? - запитала я і була сумною.

-Можна лише писати смс - відповів Влад.

-Добре, кохана - сказав мій Максим - нам потрібно йти, не сумуй, спишемось скоро. Я зробив чат, в якому ми всі можемо переписуватися, чат називається "Допомога". Кохаю тебе, Лізо - сказав Максим.

-І я тебе кохаю - сказала я і він поклав телефон.

Мені було дуже сумно, адже я поїхала на місяць від своєї родини і свого коханого чоловіка, та ще і не можу спілкуватись з ними по телефону, чути їхній голос... Мої думки перервав стук у двері. Це була молода дівчина. 

-Привіт! А Олег тут? - запитала вона в мене.

-Привіт! Ти мабуть номером помилилася - сказала я і посміхнулася.

-Ой, вибач, а це хіба не 326 номер? - розгубилася дівчина.

-Ні, це 316 номер - посміхнулася їй я - доречі, мене Ліза звати - простягнула я руку дівчині.

-Мене Вероніка - простягнула вона мені руку у відповідь. - мені пора йти, сподіваюся ще зустрінемся.

-Сподіваюсь - сказала я в повернулась до номера. Я відразу ж заснула, адже дуже стомилася в літаку. Коли я прокинулась було 21:56, і я вирішила одягнути купальник і піти покупатися в морі. Так я і зробила, я одягла ніжно рожевий купальник, який включав в себе ліфчик та стрінги, зверху одягла сарафан такого ж кольору, шльопанці, зробила собі гульку на голові та вийшла з номера. До моря було йти не довго. Десь 5 хвилин, адже я була на першій лінії. Коли я вийшла на пляж, то знала сарафан і шльопанці та залишила речі на березі, а сама вирішила поплавати.

Після того, як я поплавала, я сіла на березі та дивилася на цей гарний вигляд. Нічне небо, море... Як було б добре опинитися зараз тут з Максимом. Він би зараз обійняв мене... І тут я засумувала, адже я була одна, а він залишився в Вашингтоні. Щоб відігнати від себе такі думки, я забрала свої речі та пішла до свого номеру. На ліжко я лягла о 01:57. В вирішила написати Максиму, адже мені було дуже сумно:

"Привіт, коханий, не спиш ще?"

Відповідь прийшла дуже швидко:

"Кохана, як я можу спати без тебе?) А ти чому не спиш? 2 ночі вже!"

"Не хочеться, я тільки нещодавно прийшла з пляжу..."

"З пляжу? Ти плавала вночі? Мабуть гарно?)"

"Так, дуже гарно... Як би я хотіла, щоб ти був зі мною... Щоб ми разом плавали під місяцем... Максиме, я сумую("

"Не сумуй, кохана, місяць пройде швидко, а зараз лягай спати. Кохаю тебе❤️"

"Сподіваюся, і я тебе кохаю 💋"

На наступний день, я прокинулась в обід. Сьогодні я вирішила одягти білий короткий комбенизон та білі босоніжки, волосся я зібрала у високий хвіст.

Я пішла на обід. Там я взяла суп з морепродуктами та свіжовижатий ананасовий сок. Після того, як я пообідала, то вирішила піти прогулятись. Я вийшла за територію готеля і ходила по вулицях. Я зайшла в декілька магазинів, купила собі джинсові шорти, футболки та трішки екзотичних фруктів. Ввечері я поіернулася до готелю. На вечерю я вирішила не йти, адже в номері з'їла манго і випила зелений чай. Я написала в нашу групу "Допомога":

"Привіт всім! Як у вас справи" - написала я.

"Лізонько, привіт! У нас все добре, ти там як?" - написала Марина.

"Лізооо, привіт! Ми сьогодні з Владом ходили на УЗД, у нас буде дівчинка!!!" - написала Аня.

"Вітаю, я за вас дуже рада! У мене все нормально. Було б краще, якби Максим був зі мною..." - написала я.

"Кохана, привіт! Я теж за тобою скучив)" - написав мені мій Максим.

"Як там справи з вашим розслідуванням?" - написала я.

"Нормально" - написав Олексій.

"Тобто? Ви щось знайшли?" - написала я.

"На жаль, ще ні, але ми шукаємо" - написав Олексій.

"Ліза, гарно тобі провести час, розслабляйся, все буде добре

"Добре, добраніч)" - написала я всім.

"Добраніч, кохана)" - написав Максим.

"Добраніч, Лізо" - написала Аня.

"Добраніч, сестричко))" - написав Влад.

"Добраніч, Лізонько, гарних снів" - написала Марина.

"Добраніч, Ліза)" - написав Олексій.

"Гарних снів" - написав дядько Сергій.

Після того, як ми закінчили переписку, я відразу лягла спати. 

Так пройшло ще 2 тижні. Ми переписувалися кожного дня в групі. Вдень, я гуляла, загорала на пляжі, на Мальдівах, а вночі, ходила плавати, та дивитися на нічне небо та море.

ВІД ЛИЦЯ МАКСИМА

З тих пір, як Ліза поїхала на море, мені її дуже не вистачало. Я навіть не міг почути її голос, але мені так цього не вистачало.

Ми переписувалися з Лізою один чи два рази на день. І так було 2 тижні, а потім у нас справи почали продвигатися. Тому, я не мав часу писати Лізі. Я дуже злився на себе, але знайти вбивцю її батьків та брата зараз було на першому місці. Я навіть не заходив в групу, або просто в повідомлення, так як цілими сутками був в роботі. І ось залишився один тиждень, до того, як Ліза повернеться. Я був дуже радий. Ми почали списуватися один раз на два дні. Так, як я уже мав менше роботи. Ми майже вийшли на слід вбивці. Я повернувся додому о 10 годині. Коли я зайшов до квартири, то побачив жіночу обувь, але ж Ліза мала б повернутися через 5 днів. Я запитав "хто тут?" І тут вийшла вона... Це була Кіра, може перше кохання. Ми з нею зустрілися 7 років, з 13 до 20 років. Я навіть планував на ній одружитися, але вона мені зрадила. Я не очікував її тут побачити майже через6 років, після того, як це все сталося.