Глава 2

-Ало

-Доброго дня, на жаль ваші батьки загинули в автомобільній аватарії.

-Що? Можливо це якась помилка?

-Ви Єлизавета Лінг і ваші батьки Валерій Лінг і Олена Лінг?

-Так - тихо і схвильовано відповіла я.

-Тоді помилки бути не може... Прийміть мої співчуття і... 

В цей момент я випустила телефон з рук, на очі найшли сльози і я впала на коліна. Жінка в телефоні ще щось говорила, але я вже нічого не чула, мої думки тільки про це, як могло таке статися? Аня підбігла до мене, пробувала мене підняти, але в неї не вийшло. З глаз в мене почали бігти сльози і я не могла це зупинити. 

-Ліза, Ліза, що сталося? - схвильовано питала Аня, піднімаючи мене з підлоги.

-Аня... мої батьки... вони загинули - заливаючись сльозами сказала я.

Аня стояла в шоці, вона поблідла і в неї також виступили сльози. Але мені вже було всеодно, я ревіла і думала що такого бути не може... Як таке могло статися? Чому вони? Аня пробувала мене заспокоїти, але в неї не виходило. 

ВІД ЛИЦЯ АННИ

Коли я не змогла заспокоїти Лізу, я вирішила зателефонувати до Влада, це старший брат Лізи. Я швидко набрала його номер телефону і довго відповіді чекати не прийшлось.

-Ало, Аня це ти? Привіт - радісно відповів Влад

-Ало - вже зі слізьми говорила я - Влад...

-Аня, що сталось? - він вже сто відсотків зрозумів, що щось не добре.

-Ваші батьки... загинули, Лізі телефонувала якась жінка і сказала, що вони загинули в автомобільній аватарії - ледве змогла сказати я

-Коли це сталось? Як Ліза і Тіма? - знервовано і хвилюючись питав Влад.

-Будь-ласка приїдь і я розповім, чекаю... - поклала телефон і сіла. В мене також покотились сльози.

Ліза була в своїй кімнаті і не виходила, але я чула що вона плаче. Врешті-решт я заснула на дивані в вітальні. Мене розбудив дзвінок і двері. Я швидко встала і відкрила. Там стояв Влад, він мав сумний вигляд.

-Привіт, я вдячна, що ти прийхав - сказала я Владу, і рукою показала, щоб він проходив.

-Привіт, я відразу ж виїхав, як ти мені зателефонувала. І доречі я дізнався про аварію - сумно сказав Влад - батьки і Тіма, їхали на дачу, і виїхала інша машина їм на зустріч, і водій тієї машини не впорався з керуванням. Всі пасажири загинули на місці - опустивши голову сказав Влад.

-Я тобі співчуваю... 

-Доречі, як Ліза? Де вона?

-Ліза в кімнаті, то плаче, то просто дивиться в одну точку - сумно відповіла я - А що тепер буде? Ти переїдеш сюди до неї?

-На жаль я цього зробити не можу - відповів Влад - я щось придумаю до вечера.

ВІД ЛИЦЯ ЛІЗИ

Цілу ніч я думала про батьків та брата. Чому вони? За що? Я повинна була бути з ними... Мої роздуми перервав стук у двері. І в мою кімнату увійшов Влад. Я одразу кинулась йому в обійми, адже в цій ситуації я хотіла щоб хтось був поруч. Він мене міцно обійняв і так ми сиділи хвилин 10. Потім він вирішив заговорити:

-Ліза, я взяв відпустку на місяць, і цей місяць я проведу з тобою, але тоді я муситиму повернутися до роботи, а ти - в цей момент він зробив паузу, і продовжив - переїдеш до дядька Сергія - це був рідний брат нашого тата, але ми довго не бачились.

-Ні, ні, і ще раз ні - почала кричати я - я нікуди не поїду! Я залишусь тут, і мені всеодно з тобою чи без! - останні слова я прокричала так, що можна було почути на вулиці.

-Лізо, зрозумій мене, я тебе не можу залишити одну, але залишиться тут також не можу, тому через місяць ти переїдеш до дядька Сергія і це не обговорюється! - серйозно сказав Влад та вийшов з кімнати.

Дядько Сергій живе у Вашингтоні, він володіє нефтяним бізнесом, так як володіли мої батьки. В нього є дружина - Марина, висока, приваблива білявка з гарною фігурою, яку підтримувати в її 42 роки дуже тяжко. Також в них є син - Андрій. Коли я до них приїжджала в дитинстві, то ми з ним не дуже добре спілкувалися, постійно сперечалися, навіть одного разу побилися, після чого три дні не розмовляли. 

Коли Влад вийшов з кімнати я зразу подумала, що нікуди я не переїду, що якось вмовлю брата. І і цьому я була впевнена, адже він ніколи не міг мені відмовити.