Моє незавершене кохання

Глава 1.1

Того вечора ми розійшлися майже одночасно.

Я була впевнена, що навряд чи колись побачу його знову.

Такі люди з’являються в твоєму житті випадково. На кілька годин, на один вечір, на одну розмову. А потім безслідно зникають.

Особливо коли тобі шістнадцять.

Та вже дорогою додому мене не полишало дивне відчуття.

Наче ця зустріч була не випадковою.

Наче наша історія лише починалася.

***

— І звідки в тебе, магічним чином, мій номер телефону, В’ячеславе?

— Ти не повіриш, але мені дуже подобається, коли мене називають повним ім’ям.

— Ти заговорюєш мені зуби, тобі так не здається?

Я почула легку усмішку в слухавці.

— Можливо.

— В’ячеславе…

— Добре-добре. Твоя подруга дала мені номер.

— Я так і знала.

— Не сердься на неї.

— І чому мені здається, що ти завжди отримуєш те, що хочеш?

— Тому що я дуже наполегливий.

— Це мене трохи лякає.

— А мене ні.

Він засміявся.

І вперше за весь вечір подумала, що цей дзвінок мені подобається.

Подобається

#4656 в Любовні романи
#1243 в Жіночий роман

Відредаговано: 31.05.2026