13.

Ось після події в ресторані Сашка я більше не бачила.

Може воно було і накраще. Якщо раніше в мене і виникала іноді думка "А що було б, якби я не відмовила йому тоді?..", то тепер я знала відповідь. Я зрозуміла, що з таким типом чоловіків я б не вжилася. Взагалі. Лише побачивши його тепер, я заспокоїлася. Та гидкий осад на душі після зустрічі з Олею залишився і немов в'ївся в душу. Час від часу я згадувала той вечір. І постійно виникало питання, чому ж Сашко був проти дітей по словам Олі. 

Та час йшов. 

Сімейні проблеми застлали всі інші проблеми та ліві думки. 

Діти ходили до школи. Мій чоловік все так само мовчки кудись уходив на ніч. А я намагалася всіма силами не слухати плітки, які все частіше долітали до моїх вух з подачі свекрухи.

Одного дня я не витримала.

На роботі було тихо. Зранку заповнила всі таблиці та форми і відправила вищим інстанціям. А на потім нмоя начальниця не давала ніяких розпоряджень. Вирішила я знову глянути довідники по деревам та кущам. Були деякі цікаві мені моменти. Сади для мене стали віддушиною за останні роки. Там я дула наодинці з природою. Ніхто нікого не поливав брудом, ніхто не дзижчав під вухом. Лише мої донечки іноді допомагали. А так все сама. 

Тут без стуку в кабінет залетіла моя подружка зі шкільнихх часів. 

- Боже, ти не повіриш! - без привітання закричала вона.

Я знала її підривний характер. В нашій компанії вона була вогнем, а я- спокійною водою.

- Видихни ,Ір. І присядь. А потім розповісиш, що там трапилося в тебе цього разу.

Подруга всілася. Зняла шапку, розв'язала шарфа. Потім не втрималася і почала беззупинно розповідати, розмахуючи руками.

- Ти не повіриш! Сидиш ти в цьому кабінеті і не знаєш, що сім'я твоя валиться. Чоловік твій гуляє! І знаєш з ким? Не повіриш! З нашою продавчинею Галюнею. Сама бачила, як вона загравала з ним  в магазині. Очам не повірила. Ну ладно вона.. Вона вже стільки чоловіків перемінила. Але ж твій!.. Як він може? Ти он нормальна жінка. І наготуєш, і поприбираєш. і на роботу ходиш, гроші заробляєш. Діти завжди доглянуті. А він?.. Падлюка зрадлива! Ось хто він! А коли я шла до тебе , то знаєш кого зустріла? Його мамцю! І вона була така щаслива, стерво старе. Мабуть, знає про подвиги синочка і радіє, не думаючи за майбутнє внуків.

Після її слів в серці запекло. Боляче та гірко. Хоча і відразу майнула думка, що я цього заслужила. Хоча... Чому заслужила? Мій шлюб давно ледве існує. Може Ірка думає, що я відразу полечу Галюні коси рвали та морду розмальовану бити? Можу і думає. Раніше б я так і вчинила. А зараз  сиджу нароботі. Глянула на час. Діти ще будуть щонайменьше три годин в школі на гуртках. Отже можу встигнути вдома поговорили з чоловіком наодинці. 

А поки я роздумувала, Іркині емоції набирали обертів.

- Маш, ну чому ти мовчиш? Твого чоловіка крадуть з сім'ї! Та ще й хто?! Галька! Ти вітдасиш свого чоловіка цій розмальованій  хвойді? Я тебе не розумію! Ба, більше. Я тебе не впізнаю! Де та моя подруга, яка гори здвигувала заради сім'ї? Де та запальна Маша, з якою було не страшно і в палаючий будинок зайти? Де ти, моя подруго? Що з тобою трапилося?

Я глянула знову на годинник. Почався мій обід. А отже, можу відпочити.

- Іро, знаєш, часу багато пройшло. І я вже не та, що раніше. Вибач, але розборки, тим паче показові я не буду влаштовувати. Хочеш цирку, їдь до міста, купуй білетик. А я сама якось розберуся з чоловіком. А зараз мені треба війти по справам. Якщо в тебе все, то давай на цьому закінчимо цю розмову.

Ірка не зрозуміла мене. Лише образилася. Схватила шапку і шарфика, і вилетила з кабінету бубнячи "Я до неї.. Я тут переживаю за неї. А вона... Як так можна? Як? "

Далі я її не стала слухати. 

Стала одягатися і збиратися. У мене була лише обідня перерва, щоб сходити додому. 

Маю надію, що застану там мого зрадливого (чи може й ні) чоловіка. До нього в мене було вже давно тисячі питань.