3.

Так минув місяць. 

Чоловік дувся з кожним днем все більше. Йому дуже не подобалося, що жінка перестала виконувати всю домашню роботу сама. А я її виконувала, та не вважала за потрібне  робити біільше необхідного мінімуму.

Свій брудний одяг я прала. Дитячий також. А чоловіка - сам хай думає за себе. Більше не вважала за потрібне бути йому нянькою. 

Готувала я також. Але готувала лише те, що хотіла я. Дітям - смаколики були. Але не кожного дня. І потроху. 

Найбільше чоловіка вибісило, коли я сказала, щоб половину дав за комуналку. Самі розумієте, моя зарплатня не покривала всі платіжки за світло, за газ та воду. Тому справедливо вимогала від нього законну половину. 

Але добила його, коли сказала, що їду в інше місто на курси підвищення кваліфікації на два тижня.

- Ти з глузду з'їхала? - відразу закричав чоловік. - А якже діти?

- О, згадав про них, - не втрималась я. - Взагалі-то, чоловіче, діти невперше будуть без мене. По роботі я невперше їду на такі курси. Але за своїм егоїзмом ти ж не помічав, що діти в такі моменти живуть у моїх батьків. Але цього разу з ними залишаєшся ти. Тільки посмій відвезти їх до моїх батьків! Сам висміював їх, тепер побудеш без їхньої допомоги.

-Ой! Ну подумаєш, - посміхнувся він. - обійдуся без них. А сама, мабуть їдеш до коханця? Курси - це лише  прикриття?

Я помітила, як він затамував подих. Але зробила видимість, що мені все рівно. Поправила зачіску.

- Ні, любчику. Ніяких коханців. Лише робота. Тим паче, що це можливість ще й відпочити. Без тебе.

І пішла збирати речі.

Діти телефонували кожного дня. Чоловік грав в мовчанку. 

Я кожного дня виходила в місто. Викладала фото на фоні різних пам'яток, різних пейзажів в соцмережах. Не витрачала лишніх коштів. Економила. Та полазивши в інтернете, знайшла цілу купу мальовничих безкотовних місць. То ж на зекономлені кошти привезла ще й подаруночки дітям.

Чоловік не вийшов навіть привітатися. 

Я розуміла, що він дувся на мене за цю поїздку. Та виявилося, що він просто був виснажений.

Прямо вичавлений. Діти спочатку з ним лише гралися і вимагали з кожним днем все більше і  більше подарунків. Та допомогти бідному втомленому татусю ніхто не поспішив. В домі був гармидер. В ванній валялася купа брудного одягу. На дивані невеличка купа випраного одягу, але не випрасованого і навіть не перебраного. На кухні чекав мене не меньший безлад. Повно непомитого посуду. В мисці недоїдені пельмені, які були явно переварені. Повне мусорне відро відразливо тхнуло. Його давно ніхто не виносив. Про брудний пол  я зовсім змовчала, хоча шкарпетки прямо прилипали до лінолеуму. Хтось щось був розлив і не витер.

Ось так пройшов виховний урок для мого чоловіка. Я такого не планувала. Та вийшло саме так...