12.

Мія крутилася, намагаючись зручно вмоститися на прохолодному простирадлі. Сон все не йшов. Дівчина потягнулась за телефоном, блакитне світло від екрану різко розрізало темряву кімнати. Пів на першу ночі. Отже, вона вже пролежала майже годину.

Дівчина перевернулася на лівий бік і підім'яла подушку так, щоб на ній повністю розмістилася шия. Але комфортніше від цього не стало. Мія спробувала зосередитися на своєму диханні, але натомість відчула, як сильно калатає її серце, відлунюючи у вухах.

Пролежавши так ще кільканадцять хвилин, вона шумно видихнула й стиснула кулаки так, що нігті боляче впилися в долоні. Наче ж була така втомлена, а тепер енергія б'є ключем, змушуючи кожен нерв натягуватись, як струна. Майже здавшись, Мія лягла на спину і уп'ялася очима в стелю.

— Не спиться? — пролунав у нічній тиші голос Аріла, м'який і трохи хрипкий від сну.

— Угу, — поскаржилася дівчина, повертаючи голову в його бік. — Забагато емоцій для такого короткого проміжку часу.

— То що, порахуємо разом овець? — у тоні хлопця відчувалася його промениста усмішка.

Аріл підвівся на ліктях, і місячне світло, що пробивалося крізь щілину у гардинах, окреслило його силует.

— Якби це ще допомагало, — зітхнула Мія, проводячи пальцями по простирадлу. — Вибач, що розбудила тебе. Мабуть, надто голосно крутилася.

— Ну, мені, наче, не треба завтра рано вставати, — весело мовив хлопець, зручніше вмощуючись. — Тож звертайся. Можемо навіть зіграти в якусь словесну гру.

На кілька хвилин у кімнаті знову запанувала тиша. Чути було лише їхнє дихання та віддалений шум нічних машин за вікном. Дівчина спробувала переключити свою увагу, подумати про щось інше. Дивись — і засне таким чином. Вона заплющила очі і зробила глибокий вдих, ненадовго затримуючи повітря в легенях.

У голові прокручувалися картини останніх кількох днів: спочатку приїзд додому, знайомі вулиці та обличчя, потім зустріч з Емілем — його льодовиті очі та нервові жести. Після цього, наче відро холодної води — новина про весілля, яка вибила ґрунт з-під ніг. Заснеш тут з таким екшном. Мія знову перевернулася, відчуваючи, як серце продовжує неспокійно битися в грудях.

Хвилини тягнулися в безсонні, розтягуючись наче в'язка смола. Місячне світло, що пробивалося крізь щілину між гардинами, малювало химерні візерунки на стінах кімнати. Дівчина сіла на ліжку й тихо зітхнула, прислухаючись до тиші ночі. Потім підвелася й попрямувала до невеличкого столика, де вони виклали продукти. Взявши до рук пляшку води, Мія випила майже половину, відчуваючи приємну прохолоду в горлі.

«Може, хоч це допоможе...» — промайнуло в голові.

Вона всім тілом відчувала втому, але сон все одно не йшов. Думки не давали спокою, продовжували кружляти навколо однієї точки, наче зграя сполоханих птахів.

— Хочеш, можемо щось подивитися? — порушив тишу голос Аріла, м'який і заспокійливий.

Мія здригнулася від несподіванки, мимоволі притиснувши руку до грудей. Вона не очікувала, що хлопець теж не спить.

— Наприклад? — запитала дівчина, машинально поправляючи футболку, натягуючи її нижче.

— Якийсь фільм або шоу? — відповів Аріл, підводячись на ліжку і спираючись на лікоть. — Що тобі подобається? Може, щось легке, що допоможе відволіктись?

— А ти не хочеш спати? — у голосі Мії відчувалося здивування, змішане з вдячністю за цю пропозицію.

— Я готовий присвятити свій сон тобі, — усміхнувся хлопець, і навіть у темряві вона відчула тепло цієї усмішки, що хоч на мить змусило забути про всі тривоги.

— Ну добре, давай, — здалася Мія, відчуваючи, як сильно їй зараз хотілося його компанії.

— Сідай, — Аріл сів на канапі й поплескав рукою по вільному місцю. — Зараз щось знайду.

Він потягнувся за телефоном і підключився до вай-фаю. Мія взяла ковдру з ліжка й присіла поруч, накривши ноги.

Хлопець знайшов легкий пригодницький фільм із новинок і ввімкнув. Уже за кілька хвилин вони вдвох захоплено стежили за тим, що відбувалося на екрані телефону.

— А ти давно живеш у Танрайді? — раптом запитала Мія, відволікаючись від фільму.

— Уже кілька років. Переїхав разом із батьками, — відповів Аріл. — А що?

— Просто цікаво. Мені довелося докласти багато зусиль, щоб мене відпустили сюди на навчання, — в голосі дівчини відчувався смуток. — Тепер невідомо, що буде далі. Батько точно не оплатить наступний семестр. Хоч би не відкликав назад гроші за цей...

— Йому не дадуть цього зробити, — впевнено мовив хлопець. — Там у договорі є пункт, що гроші за перший семестр не повертають. Не думай зараз про це.

— Я через це і не могла заснути, — Мія торкнулася рукою шиї, масажуючи її. — Бо прокручувала в голові всі ці події... І навіщо я тільки туди поїхала?

— Ну, ти ж не очікувала, що станеться щось подібне, правда? — мовив Аріл.

— Я могла б здогадатися, що колись це станеться... — дівчина зітхнула. — Сподівалася, що після весілля Джессі хоча б мине якийсь час, що мене не чіпатимуть. А там би вже знайшла роботу і змогла б забезпечувати себе сама.

На хвилину в розмові запанувала тиша. Мія продовжувала обережно масажувати шию.