11.

Номер виявився просторим і затишним. Величезне вікно на всю стіну, прикрите важкими гардинами, що створювали атмосферу приватності. У центрі кімнати розташувалося комфортне двомісне ліжко, застелене сіро-блакитною постільною білизною. В кутку притулилася компактна сіра канапа з купою різнобарвних декоративних подушок, що додавали кімнаті нотку домашнього затишку.

— В номері є душ, — Пейдж підійшла до дверей, що знаходилися праворуч від входу, й плавно натиснула на ручку, по-кошачому вигнувши спину. Її елегантні пальці з бездоганним манікюром ковзнули по металевій поверхні, додаючи жестові чуттєвості. Двері відчинилися з легеньким скрипом, відкриваючи сучасну ванну кімнату, оздоблену мармуром і склом.

Мія демонстративно закотила очі. Від роздратування її губи склалися в тонку лінію. Проте адміністраторка цілковито проігнорувала цей жест, навіть не глянувши в бік дівчини. Вся її увага була поглинута Арілом.

Хлопець стояв, спершись плечем на одвірок. Його темні брови були злегка зведені, а на чітко окреслених губах не було й натяку на усмішку. Він не виглядав надто захопленим цим перформансом, скоріше втомленим.

— Рушники замінюють в обід, — Пейдж зазирнула просто в очі хлопцеві. — Якщо вам знадобляться чисті, просто киньте використані на підлогу.

«І хто цього не знає?» — подумалося Мії.

— Дякую, — стримано відповів Аріл, час від часу поглядаючи на свою супутницю.

— Може принести ще один плед? — запитала адміністраторка.

«Себе звідси винеси...» — Мія демонстративно позіхнула і пройшла далі, роздивляючись навколо.

— Дякую, Пейдж, — мовив Аріл. — Ми обов'язково запитаємо, якщо нам щось знадобиться. А зараз ми хотіли б відпочити. Дорога була виснажливою.

— Так, звісно, — усмішка скисла на обличчі зухвалої адміністраторки. — В такому разі, на добраніч.

Щойно за Пейдж зачинилися двері, Аріл тихенько пирснув від сміху. Мія розвернулася і подивилася на нього з явним здивуванням.

— Вона тобі якийсь анекдот розповіла, чи що? — запитала дівчина, уважно стежачи за реакцією.

— Ревнуєш? — в очах хлопця промайнули хижі вогники, а кутики губ повільно поповзли догори.

— Кого? Тебе? — Мія звузила очі, підходячи до нього мало не впритул. Аромат ментолу приємно лоскотав ніздрі, дражнив. Від такої близькості трохи паморочилося в голові. — Чого б це?

— Думаєш, я й так твій? — Аріл хитро-хитро подивився на дівчину, після чого простягнув руку і ніжно провів пальцями по її щоці, затримуючись довше, ніж потрібно.

— Аріле, не дратуй мене, — Мія махнула рукою, відчуваючи, як прискорюється ритм її серця.

Вона різко розвернулася й підійшла до ліжка, після чого плюхнулася на нього обличчям вниз, намагаючись приховати легкий рум'янець, що з'явився на щоках.

— Втомилася страшенно, — пробурмотіла вона. — Йди першим в душ.

— Не заснеш? — Аріл усміхнувся, уважно ковзаючи поглядом по її спині.

Світло лампи м'яко окреслювало силует дівчини, підкреслюючи витончені вигини її тіла.

— Я подумаю, — Мія перевернулася й одразу ж зустрілася з його очима.

На мить її серце завмерло – в глибині темних очей хлопця танцювали золотисті іскри, від яких шкірою пробігли мурашки.

Аріл затримав погляд на її обличчі на секунду довше, ніж зазвичай, після чого відвернувся й швидко зник за дверима ванної кімнати. За кілька хвилин з-за стінки долинув шум води.

Дівчина позіхнула і взялася розбирати сумку. Треба було знайти щось для сну. Після недовгих пошуків вибір впав на довгу футболку. Мія сіла на ліжко і потерла очі, відчуваючи, як приємна втома розливається тілом. Пальці ледь помітно тремтіли – чи то від виснаження, чи то від незвичної ситуації. Зараз вона справді ризикувала заснути ось так.

«Я ночую в одній кімнаті з хлопцем... Чи це взагалі безпечно?» — прийшла на допомогу розважлива думка, яка змусила Мію миттєво прокинутися.

Серце забилося частіше, а в горлі раптом пересохло.

Мія випросталася, відчуваючи напругу в тілі. Її пальці нервово забарабанили по коліну. Вона не була впевнена, що може довіряти Арілові. Хоча він стільки всього для неї зробив… І щось у погляді хлопця, в тому, як він поводився з нею, змушувало внутрішні бар'єри повільно розчинятися.

«І вже ж навіть почав здаватися мені нормальним, доки не бовкнув оте про ревнощі. Теж мені, популярний парубок...» — подумала Мія, а куточки її губ мимоволі здригнулися в легкій усмішці.

Думка про те, що вона може ревнувати цього зухвалого хлопця, здавалася одночасно абсурдною і... бентежною.

Потік думок перервало тихе клацання дверної ручки. Аріл вийшов із ванної, одразу привертаючи увагу Мії. Краплинки води виблискували на його волоссі, повільно стікаючи шиєю. Дівчина опустила очі й мимоволі затамувала подих. Силует його тіла чітко проступав крізь вологу тканину футболки, окреслюючи рельєфні м'язи, від чого серце Мії пропустило кілька ударів.

— Твоя черга, — мовив Аріл, усміхаючись.

Його погляд на мить зупинився на обличчі дівчини, й Мія відчула дивне тепло, що розливалося десь глибоко всередині.