5.

Аріл окинув непроханого гостя не просто сердитим, а відверто хижим поглядом. Його очі палали рішучістю і викликом: «Краще відступи, бо я буду битися до останнього подиху». Еміль аж несвідомо здригнувся, відчувши, як холодок пробіг спиною.

— Мія — моя наречена, — мовив він, відчайдушно намагаючись додати войовничості власному голосу, який зрадницьки тремтів. — А тебе сюди ніхто не кликав. Я даю тобі останній шанс повернутися до твоєї країни, хлопче, поки не сталося чогось непоправного.

— Хто тобі таке сказав? — Аріл презирливо примружив очі, кожне слово звучало чітко і твердо. — Що Мія — твоя наречена. Вона має ім'я, має волю, має душу. Вона не річ, щоб її привласнювати.

— Закон і традиції мені таке сказали, — Еміль склав руки на грудях і розвів плечі в сторони, намагаючись здаватися більшим і загрозливішим. — І ніякий чужинець не буде мені вказувати.

— Видавати дівчину заміж силоміць — не просто незаконно, — руки хлопця мимоволі стиснулися в кулаки так сильно, що побіліли кісточки. — Це огидно і боягузливо. Справжній чоловік заслуговує кохання, а не забирає його силою.

Він став так, щоб повністю закрити собою Мію, темні очі палали таким войовничим вогнем, що здавалося, могли пропалити наскрізь. Кожен м'яз тіла хлопця був напружений, готовий до блискавичної реакції. Еміль інстинктивно зробив крок назад, відчуваючи, як пересохло в горлі. Це була абсолютно нова ситуація для нього. Раніше всі відступали, варто було лише слово сказати — вдома, на роботі, серед знайомих. Але цей незнайомець дивився на Еміля так, ніби вже бачив наперед їхній двобій і свою перемогу.

— Проте дуже традиційно, — виплюнув «наречений», відчуваючи, як прокидається ображена гордість. — Хлопче, востаннє раджу тобі вчинити мудріше. Ти тут один, а нас багато. Мії тільки гірше зробиш... Хоча чого я взагалі з тобою розмовляю? — його голос став різким, як лезо. — Вона моя. І нічого ти з цим не зробиш!

— Мія буде вирішувати сама, з ким їй бути, — процідив Аріл крізь стиснуті зуби.

Його погляд пронизував Еміля, змушуючи триматися на відстані. Жили на шиї напружилися, а всередині клекотів вулкан готовий от-от вибухнути.

Мія затамувала подих, її серце гупало так сильно, що здавалося, ось-ось вистрибне з грудей. Вона переводила погляд з одного чоловіка на іншого, відчуваючи, як напруга між ними розпалюється до критичної точки.

«І нащо я тільки сюди поїхала?.. Тепер у небезпеці не тільки я, а й Аріл теж... Він ризикує всім заради мене»

Раптом губи Еміля розповзлися у хижій посмішці, а в блакитних льодовитих очах спалахнув жадібний, небезпечний блиск. Цей погляд лякав Мію з самого дитинства, і її тітка завжди повторювала, що людина з такими очами не може бути доброю. А зараз вони обіцяли справжні неприємності.

— То може тоді просто домовимося? — Еміль зухвало подивився на Аріла, підійшовши на крок ближче, випромінюючи самовпевненість людини, яка звикла отримувати все, що забажає. — Скільки ти хочеш? Назви ціну. Я хороший бізнесмен і ціню собі добру угоду.

— Краще б ти цінував добрі манери, — Аріл аж затрясся від обурення, кулаки мимоволі стискалися й розтискалися. — Я з такими, як ти, не домовляюся. І Мія — не товар на аукціоні.

— Тобі ж гірше, хлопче, — прошипів горе-наречений, презирливо оглядаючи суперника з ніг до голови.

Його рука повільно потягнулася до внутрішньої кишені, змусивши хлопця миттєво напружитися.

Аріл не зводив палаючих очей із супротивника, слідкуючи за кожним його рухом, як хижак, готовий до стрибка. Його м'язи напружилися, пульс прискорився, а адреналін вже вирував у крові.

— Тобі пощастило, сьогодні я не озброєний, — глузливо кинув Еміль з притаманною йому зверхністю, після чого кивнув у бік Мії. — Боявся зробити їй кривду.

З цими словами чоловік витягнув з кишені телефон, і сріблястий чохол зблиснув у слабкому освітленні, на мить спантеличвши Аріла.

— Ну що, люба? — Еміль переможно глянув на Мію, його голос сочився отрутою. — Покажемо твого лицаря в блискучих обладунках твоєму батькові? Цікаво, що він скаже, дізнавшись, що його донька зраджує сімейні домовленості? Ти ж сама казала, що то була просто гра. Який у тебе там пароль?

— Це твій телефон? — Аріл спокійно повернувся до Мії, та мовчки кивнула. — Ану, дай його сюди!

Еміль не встиг навіть кліпнути, як Аріл блискавично кинувся вперед, збиваючи його з ніг. Притиснувши супротивника до землі, він однією рукою тиснув на горло, а другою вихопив телефон. «Наречений» відчайдушно пручався, намагаючись вдарити нападника ногою, але марно — хватка була міцною, мов залізні лещата.

Відчуваючи поразку, Еміль різким рухом захопив жменю землі й рвучко смикнувся.

— Аріле, обережно! — вигукнула Мія, її голос тремтів від тривоги.

Аріл миттєво відсахнувся, закриваючи обличчя від пилюки, яка одразу ж осіла на його вологому одязі. Скориставшись моментом, Еміль відповз назад і почав люто вимахувати ногами, створюючи між собою та суперником захисний бар'єр. Тремтячими руками він витягнув з кишені вже свій телефон і набрав номер батька Мії.

— Вам кінець, — процідив горе-наречений крізь зуби, його обличчя спотворила зловтішна посмішка.

— Удачі зі зв'язком у лісі, — скептично кинув Аріл, підводячись на ноги.

Еміль опустив погляд на екран телефону. Жодної палички зв'язку, а індикатор сигналу перекреслений червоною лінією.

— Який ти розумний! — вишкірився чоловік. — Аж нудить.