Розділ 4

Заходжу до квартири, зачиняючи двері на ключ, виявилось, Богдан живе зовсім поряд зі мною, у сусідньому під'їзді. Це вже плюс, хоч не доведеться самій ходити вечорами. Крокую до спальні і сідаю на край ліжка, день видався, як не дивно, але невдалим, і так морально важко, ще й Каміла зі своїми приниженнями в мій адрес.

Думки вже просто вистрибують, неначе грішники в гарячій воді, тому не витримую і телефоную своїй найближчій подрузі Лізі, яка у всьому мене підтримує, вона дуже хороша, від неї ніколи не було зради чи ножа в спині. Вона одразу підняла слухавку.

— Так, Нюся, — енергійно почала вона.

Вона завжди називає мене Нюсею, мені подобається така форма мого імені, якщо чесно, раніше я не дуже любила своє ім'я, вважала його нудним і нецікавим, але коли Ліза назвала мене так, я побачила у ньому щось дійсно гарне.

— Привіт, Лізо, я тебе не розбудила?

— Ні, я не спала, щось сталося? — запитала вона.

Я розповіла Лізі абсолютно усе, що сьогодні сталося: від заляпаної сорочки боса до розмови з Богданом. Ліза, не перебиваючи, слухала, а після сказала.

— Слухай, тобі не здається, що твій бос запав на тебе?

Я вмить здивувалася, з якого це дива моя подруга заявляє таке?

— З чого ти це взяла, Лізо?

— Ну, знаєш, якщо б ти була б йому нецікавою, він би просто звільнив тебе, тому я тобі раджу придивитися до нього.

Я не знала, як реагувати на її слова, тому, щоб не розгойдувати цю тему, закінчила розмову з Лізою, сказавши, що втомилась.

Приймаю гарячий душ, а після, втомлена, лягаю спати, не думаючи ні про що.

На наступний день приходжу в офіс разом з Богданом, одразу на очі потрапляє Каміла, яка дивиться на нас обох.

— Що, солодка парочка, вже встигли націлуватися за стінами закладу? —виприскує вона прямо при всіх, наче їй байдуже, хто це почує, не хочу реагувати на неї, проте в душі накопичується гнів і образа, Богдан взагалі ніяк не реагує, а що він зробить? Проти язика цієї змії ніхто не посміє піти або сказати щось зайве.

— До речі, Аню.

— Я одразу перевела погляд на Камілу, сидячи на своєму робочому місці, і як я здивувалася, коли вона несла мені велику пачку паперів, поклавши мені їх на стіл. 

— Наш бос вирішив дати тобі подвійне навантаження, щоб ти більше не задивлялась на нього. Тому працюй. Ти маєш виконати усе до кінця робочого дня. 

Вона награно всміхнулась, а після кудись пішла, стукаючи своїми величезними підборами. 

Сиджу як вкопана, поряд купа бумажок, які треба перевірити і, найголовніше, записати в комп'ютер, тяжко видихаю, беручись за голову. 

12:30 — в цей час у мене має бути обід, всі пішли на перерву, окрім мене, я, як остання дурепа, сиділа сама і намагалася встигнути вчасно все закінчити. Сиджу, занурена у роботу, аж тут краєм ока помічаю Камілу, яка стоїть у дверному прорізі, тримаючи у руках каву. Вона підійшла до мого робочого стола.

— Не переживай, після виконаної роботи підеш пити каву зі своїм Богданом, він вже зачекався тебе, — саркастично прорізає вона.

Закотую очі, не можу більше терпіти її приниження.

— Каміло, залиш мене в спокої!

— Залишити??? —вона зробила вигляд, що здивувалась.— Ну добре, залишу.

Вмить вона рукою жбурнула усі мої папери на підлогу, сівши на своє місце, доповнивши:— Ой, я ненавмисно.

В грудях накопичуються сльози, проте не можу показати їй свою слабкість, тому спокійно збираю папери з підлоги, не наважуючись нічого сказати, лише мовчати, як кажуть, мовчання = золото.

Увечері я майже закінчувала перебирати папери, як раптом Каміла узяла свої папери і перемістила їх мені на стіл.

— Я сьогодні була цілий день така зайнята, зроби усю роботу за мене, у тебе цілий вечір попереду.

Вибухаю, стискаючи кулаки, не можу більше мовчати.

— Йди до біса, Каміло, сама вештаєшся по коридорах, нічого не роблячи, тільки керувати вмієш, не буду я робити твою докладну!

Я не знаю, як в момент у мене вийшло все назовні прямо в її очі, мабуть, через стомленість і перенавантаження.

Проте не встигаю і перепочити, як від її долоні прилітає міцний удар по моїй щоці.

Буду вдячна за ваші лайки на мою історію! Вони надихають мене писати книгу далі!

Дякую що ви зі мною! Ваша Софія Еллер♡