Розділ 2

— Заходь! — він пропускає мене у середину його офісу, одразу в ніздрі потрапляє приємний запах меблів і чоловічих парфумів. 

Мої очі потрапляють на нього, напевно, зараз я виглядаю не в найкращому вигляді у його блакитних очах. Не знаю, що й говорити, в середині усе стискається, а слова неначе втекли.  

Намагаюся зібратись і виглядати впевнено, вирівняти своє дихання, він, напевно, вимагає від мене пояснень, а я стою як дурепа, чекаючи, поки цей Зевс сам усе за мене зробить.

— Пробачте мене, Тимуре Сергійовичу, я ненароком спіткнулася, я зроблю усе, щоб заслужити ваше пробачення.  

Мої руки зведені, а очі ловлять його силует. Він обходить мене і сідає у своє велике чорне крісло, яке обшите чорною кожанкою.

Його погляд спочатку падає на велике вікно без підвіконня, а потім на мене. Мовчки. Наче про щось думав.

— І як ти це уявляєш? Як пробачити? Після того, що ти накоїла?  — Його очі не рухаються, вони зафіксувалися на моїх очах, його низький холодний тон викликав мурашки по всьому тілу, а руки були розслаблені, на них блискавкою наливалися кров'ю виразні вени.

Мої очі пірнають на підлогу, тримаюся, щоб не наляпати нічого лишнього. Облизую свої губи і підіймаю погляд на чоловіка.

— І що тепер? Мені написати заяву на звільнення? Якщо ви притягли мене до вашого офісу.

— Зовсім ні. — Одразу відповідає він, вмощуючись на кріслі, починаючи розстібати ґудзики сорочки.

Я моментально червонію, розумію, що бос не повинен цього бачити, а то ще подумає, що закохалася в нього, тому вирішую швидко вийти.

— Аню, ти куди? Я хіба відпускав тебе?

Його голос змусив мене зупинитись, відпустивши ручку дверей, я повільно повернулася до Тимура Сергійовича, проковтуючи слину в роті.

— Я тут подумав. — Він дивиться на сорочку, на якій лише один ґудзик розстіблений.— Розстібни мені ґудзики самостійно.

Я ледь не впала від такої заяви, від його хижого погляду не залишилось і сліду. Замість цього в його очах палає цікавість, він бажає цим зганьбити мене? Чи пробачити?

— Навіщо? Що це дасть вам? —Стараюсь перебити його бажання безглуздими запитаннями, проте він лише зводить брови.

— Мені довго чекати? — В його тоні почав накопичуватися гнів, а я, піддавшись його бажанню, підійшла ближче, а що тут такого? Все одно ми наодинці і ніхто не побачить те, що тут відбувається. 

Повільно розстіблюю кожен ґудзик, однак, коли моїм очам намалювався його добре видний прес і тверді сильні груди, я мало не втратила дар мови, схоже, наш бос частенько ходить у спортзал, однак мріяти мені про такого Зевса і не треба, бо я звичайна дівчина без статусу, а він підкорювач сердень, навіть не здивуюсь, якщо у нього є дівчина, а якби була, я б зараз не робила цього, що роблю прямо зараз.

Закінчивши, я відсторонююсь від нього, у грудях усе палало. 

Він оглянув себе, а потім повільно піднявся з крісла, наближаючись до мене, я не розуміла, що він хоче від мене, я зробила усе, як він сказав.

— Можеш йти, але я з тобою ще не закінчив, Аню. — Він торкається мого рудого пасма і легко намотує його собі на палець, а після йде до іншої кімнати (мабуть, гардеробної). 

Вмить виходжу з його офісу, серце гучно колотиться, на моєму тілі залишився запах його дорогих парфумів. 

Розумію, що я не можу подавати вигляд, що щось між нами було, тому приймаю це як жарт і йду на своє робоче місце, стараюсь забути про цю гарячу мить між нами.