-39-

- Що ж, наче дійсно нормальне місце, - підпираючи дверну раму і уважно розглядаючи мою гардеробну, сказав Дмитро, після того, як ми винесли всі зайві речі до кімнати.

- Угу, а ось і Надійка, - зраділа я, почувши стук в двері, і поспішила відчинити.

Дівчина занесла важку тацю, накриту широким рушником, до кімнати.

Я здивовано подивилася на пиріжки в металевих мисках та щось схоже на компот в пляшці.

- А де ж..., - почала було я.

- Тітка Марія сказала, що ось ці ємності потрібно добре помити і висушити, вони підійдуть для вашого задуму. Рідину не пити, туди потрібно буде ще щось додати потім, вона сама пояснить, - з цими словами дівчина переклала все на столик і підняла верхню частину таці, яка виявилася конструкцію з подвійним дном. - А ось свічки, приправи, ніж і амулети, останні потрібні для захисту від чогось, конкретніше мені не сказали, вибачте. Я не могла покласти це наверх, бо охоронці завжди дивляться, що я принесла для вас.

- О, ви дуже завбачливі, дякуємо, - я кивнула служниці, швидко забираючи все до гардеробної.

- Пані Алекс, - Надія зашарілася, переминаючись з ноги на ногу. - А що ви плануєте робити? Якщо це звісно ж не секрет. А то всі ці приготування, вони... вони схожі на чари. І мені стало ду-у-уже цікаво що і до чого, але тітка Марія не захотіла розповідати.

- Оу, Надійко, я тобі обов'язково все потім поясню, просто зараз в нас зовсім мало часу залишилось, - я підійшла до служниці і поглянула їй в очі, взявши за руку. - Дякую, що допомогла.

- Що ж, гаразд, але не забудьте, я ж так і вигадуватиму самі неймовірні теорії, поки не дізнаюсь що і до чого, - посміхнулася мені дівчина. - Я ще щось можу для вас зробити?

- Ні, дякуємо, - я хитнула головою і провела Надійку до дверей.

- Так, до справи, а то скоро вечір, - потираючи руки, сказав Грей і витягнув свої записи з схемами.

Через годину ми завершили підготовку до ритуалу і з задоволенням розглядали чітку схему на підлозі з каліграфічно виведеними символами в ній. Тітка Марія прийшла до мене в той момент, коли Дмитро вирішував варто відчиняти вікно чи вітер може загасити свічки і ми краще потерпимо концентровані аромати трав, а провітримо приміщення потім.

- Алекс, я не можу залишитися з вами, так як, коли я сюди йшла, Віктор сказав, що твій батько виїхав додому і потрібно приготувати для нього пізню вечерю, - кухарка зітхнула, нервово зминаючи хустинку в руках, після передачі нам необхідної суміші і короткого пояснення щодо подальшої роботи з нею.

- Нічого страшного, ми вже обговорили всю послідовність ритуалу і самостійно все зробимо, - я доторкнулася до руки жінки, заспокоюючи її. - Дякуємо Вам, адже самостійно ми ще довго шукали б необхідні інгредієнти і все це перенеслося б на невизначений час.

Тітка Марія ще трохи позітхала, допомогла вірно встановити всі ємності і вийшла з кімнати, ще раз повторивши, щоб ми не знімали амулети до завершення ритуалу.

- Що ж, почнемо?, - Грей підійшов до мене, зазираючи в очі. - Готова?

- Ні, не готова, - я заперечливо хитнула головою і одразу ж кивнула. - Але почнемо, часу на рефлексію в нас вже немає.

Я сіла на підлогу і поставила гримуар на підставку для взуття, яку ми вирішили використати в якості пюпітра. Дмитро сів неподалік від мене, готовий підтримувати та захищати мене. Чоловік запалив свічки і простягнув мені кинджал, який я забула взяти з собою... або просто підсвідомо не хотіла, побоюючись магії крові, про яку нас застерігала тітка Марія.

Я видихнула і почала читати закляття, поступово нарощуючи темп і підвищуючи голос, так як радили в одному з розділів книги, де описувалась поведінка мага в різного роду ритуалах.

- ... і річ цю очистить світле полум'я душі, - сказала я, опускаючи амулет з символом Триєдиної богині в металеву ємність з травами.

Свічки заколихалися і по центру пентаграми, в повітрі, з'явилася моя прапрабабуся. Вона знову була в опущеному каптурі, який приховував частину її обличчя.

Примара роззирнулася навколо і потяглася до чаші, але наштовхнулася на перешкоду і, відсапнувши руку, підвела погляд на мене... червоні сполохи замість очей насторожили мене і я завмерла, не знаючи що робити далі.

- Не зупиняйся, - каркаючим голосом сказав привид. - Я вже погано себе контролюю... я втратила забагато енергії і моя сутність майже розчинилася, залишаючи замість себе божевільний дух, який ненавидить все живе... поспіши...

Я кивнула і продовжила читати текст з гримуару, намагаючись притримуватися темпу, який обрала на самому початку.

- Алекс, ніж, - прошепотів Грей і я кивнула, підіймаючи з підлоги кинджал.

- ... і кров від крові, і сила від сили, і дух від духу..., - промовила я, надрізаючи долоню над ємністю. - Нехай звільниться душа від ланцюгів земних, завершуючи один шлях, щоб розпочати інший…

Коли я закінчила говорити і достатня кількість моєї крові потрапила на амулет, покриваючи його поверхню, суміш спалахнула холодним блакитно-зеленим вогнем. Я спочатку інтуїтивно відсапнула руку, щоб не обпектися, але майже одразу зрозуміла, що це полум'я мені не шкодить, воно чомусь було більше схоже на дотик прохолодної води в період літньої спеки.

Я простягнула руку, торкаючись до блакитно-зелених язиків, що танцювали перед моїми очима і вони почали ластитися до шкіри, так ніжно, наче це було пухнасте кошеня, а не вогонь.

- Так виглядає магія природи... твоя магія, - прошепотіла Віра. Примара виглядала набагато краще і ледь світилася зсередини. - В тебе все вийшло, сила прийняла тебе і ритуал вдався... я тепер вільна!

Сила з моєї руки перетікала до моєї прапрабабусі, обплітаючи її світлими джгутами і проганяючи темряву, яка кружляла навколо неї.

Коли останній чорний шматок розчинився під дією моєї магії, примара поглянула на нас з Деміаном, прошепотівши "Дякую!", і, зблиснувши маленькою зіркою, розчинилася в повітрі.

В цей самий момент полум'я почало загасати і через декілька хвилин навколишній простір знову поглинули вечірні сутінки, гардеробну освітлювали лише недопалки свічок, а кімнатою поширювався сильний аромат трав, який почав дурманити голову.