-38-

Я сиділа за столом в своїй кімнаті, розглядаючи надрукований роман моєї мами, який я завершила переписувати декілька хвилин тому.

Розмова з батьком виявилася досить важкою, хоч Олександр Грім явно зрадів нашим з Деміаном стосункам і навіть дозволив завершити мені конкурсну роботу, а от про примар, магію та подорожі в часі він слухати не захотів.

- Я знаю, що у Алекс досить жвава уява і бурхлива фантазія, і розумію твоє бажання підтримати кохану дівчину, але, Дмитре, ти ж дорослий чоловік, маєш чимало досягнень в бізнесі і всі характеризують тебе як серйозного та відповідального партнера, - сказав тоді тато, незадоволено вислухавши підтвердження моїх слів від Деміана і, подумавши трохи, додав. - Гаразд, діти. Зробимо так: я поїду в місто, розберусь з юридичними моментами щодо Агати, передам повноваження помічнику по контракту з Сергієм і повернусь... а ви за цей час завершуєте свої роботи і віддаєте їх Борису Івановичу.

Хочеться проявити свою фантазію? Що ж, будьте ласкаві зробити це на папері. Після того ми ще раз поговоримо про те, що ж тут все таки сталося, без зайвих емоцій і вигадок... не можу ж я в заяві написати, що моя сестра вбивала людей направляючи на них примару! Добре хоч, що справжнього найманця впіймали... хоча я дуже не задоволений, що Олександра приймала в цьому участь. Через це тепер доведеться контролювати її прогулянки і відслідковувати всі зустрічі поки мене тут не буде... і не дивися так на мене, юна леді, ти знаєш, що заслуговуєш на це.

Оу, так, і ця заборона, звісно ж, не стосується побачень з Дмитром. Для тебе, юначе, обмежень не має... ми з Сергієм вирішили офіційно оголосити про ваші заручини, якщо ви вже навіть нам повідомили, що остаточно визначилися, і, одразу ж після конкурсу, влаштуємо гідний прийом для друзів... ну, і, звісно ж, зможемо там нові контракти під гарну новину підписати...

Він не захотів слухати виправдання, а Віра не з'явилася, щоб підтвердити мої слова. Тому довелося просто підкоритися волі татуся... знову!

Я стиснула кулаки, ще раз поглянувши на рукопис, і підвелася з-за столу.

Частина моєї сутності противилася і хотіла заперечити батьку, але я розуміла, що родина для мене важливіша за все, саме через це я й вирішила віддати мамин роман замість свого, щоб його все ж таки не просто надрукували, а визнали гідним і щоб... щоб його прочитав тато і зрозумів, що саме створила і так цінувала його дружина.

Мама написала неймовірно ніжний і емоційний твір, чимось схожий на світлу легенду про чарівне королівство, але найважливішим для мене в ньому було те, що прочитавши записи, я зрозуміла як вона любила нас з татом, адже головними героями історії були саме вони, їх почуття та перетворена на казку історія життя.

Я забрала надрукований роман і вийшла до вітальні. За дверима стояв охоронець, як і протягом всіх цих днів мого домашнього арешту.

- На прогулянку?, - поцікавився чоловік, не знаючи йти йому за мною наодинці чи передавати напарнику, щоб той готувався до виходу в сад.

- Ні, конкурсну роботу здавати, - я показала охоронцю папку і він кивнув, мовчки вирушаючи за мною.

Я постукала в двері кімнати Деміана, яка зараз знаходилася в одних апартаментах з моєю. Нас переселили на третій поверх в суміжні гостьові кімнати для родини, вони мали різні спальні, вбиральні, кабінети, але одну велику вітальню.

- О, Алекс, ти вже завершила роботу? Дай мені хвилину, - Грей швидко поцілував мене, відчинивши двері, і повернувся за стіл.

Я поглянула на охоронця і він кивнув, розуміючи, що ми вийдемо трішечки пізніше.

- Що там в тебе?, - я підійшла до брюнета, обіймаючи його за плечі, і зазирнула в папери розкладені на столі. - Деміане, що це?! Невже...

- Так, я завершив аналіз ритуалу і ми можемо його провести хоч сьогодні, - чоловік переможно посміхнувся, притягуючи мене до себе на коліна.

- Ти жодного разу не сказав за ці дні, що працюєш з книгою, - я здивовано перебирала записи та схеми, які зробив мій наречений.

- А ти навіть не згадала про фоліант, так як була повністю зайнята романом своєї мами, - відповів Дмитро, зариваючись носом в моє волосся. - І я тебе розумію, тому й вирішив не заважати. В тебе ще буде достатньо часу, щоб вивчити цю книгу детально.

- Ти неймовірний, - я поцілувала Грея, радіючи, що хоч хтось з нас ставиться серйозно та відповідально до наших минулих планів та обіцянок. - Розкажеш, що тут і до чого?

- Так, звісно, - брюнет посміхнувся і почав показувати відповідності символів в таблицях, коротко пояснив систему нанесення пентаграми, яку потрібно використовувати в нашому випадку, і згадав про необхідні для ритуалу інгредієнти. - ... думаю, що Надія зможе нам принести необхідний посуд, свічки, сіль та приправи, які замінять деякі трави, але цього буде недостатньо. Можливо запитаємо в тітки Марії про інші складові? Я чомусь впевнений, що в неї щось має знайтись.

- Так, погоджуюсь з цим, - я кивнула і підвелася на ноги. - Ходімо тоді до Бориса Івановича, я передам рукопис, а потім на кухню.

Дмитро також кивнув і, ще раз уважно переглянувши свої записи, взяв декілька листків, ховаючи їх в кишеню.

- Деміане, - я зупинила чоловіка, зазирнувши йому в очі. - А як же ж твій роман? Ти відмовляєшся від конкурсу?

- Ну, якщо нас не виженуть, то я його допишу, - знизив плечами брюнет. - А якщо все таки наше нанораймо завершиться в найближчі дні, то все це буде не таким принциповим. Надрукуватися я можу й сам, а зараз питання родини для мене, як і для тебе, стали більш пріоритетними. Ми маємо допомогти Вірі і твоїй мамі звільнитися. Та й наші імена вже будуть зазначені у співавторстві серед учасників, завдяки тому сценарію, що ти вже передала комісії.

- Шкода, що ми так і не зіграли наші ролі, - посміхнулася я, кивнувши.

- Ми якраз їх дуже добре зіграли, - хмикнув мій наречений, знову подарувавши мені невагомий поцілунок, і підморгнув. - А любительський спектакль конкурсантів був би зовсім не таким як треба, без Богдана у ролі відважної Сесілії.