-33-

- Я думаю, якщо задум зі звільненням примари не вдасться реалізувати, через те, що ми не знайдемо поневолювача твоєї прапрабабусі, то тобі варто буде поговорити з батьком про небезпеку, коли він повернеться, - сказала Іванка, коли ми йшли з вечірньої прогулянки садом до будинку. - Звісно це поставить під удар твою операцію, точніше повністю зірве її, але життя рідних людей важливіше. Пан Грім точно допоможе швидше розібратися з усім цим і ми визначимо хто з присутніх на конкурсі є нащадком Женев'єви.

Я хмикнула, але промовчала, так як і сама почала роздумувати над тим, щоб поспілкуватися з татом. Наразі мені не вже не здавалася такою необхідною перемога в цьому нанораймо, якщо моя родина може бути в небезпеці.

- Він їй не повірить, а з конкурсу може зняти майже точно, - махнув рукою Іван.

- Але ж Алекс може попросити в своєї прапрабабусі з'явитися перед паном Олександром і підтвердити її слова, - руда, насупивши брови, відповіла на заперечення брата. - Я впевнена, що в такому випадку, він підтримає свою дитину і...

- І точно відправить її подалі звідси, щоб захистити від небезпеки, - Багряний завершив фразу за сестру. - А нам потрібно, щоб саме Алекс врятувала свою родичку і отримала артефакти, щоб пробудити свою магію.

- Магія - це не головне!, - Іванка вперла руки в боки і подивилася на нас з Дмитром. - Скажіть їй, що життя важливіше за всі чари і потрібно спершу врятувати людей. Он вже Анжеліка загинула і ми не знаємо, що буде далі.

- Ми не знаємо нічого про це точно, - хмикнув рудий.

- Сварки нічого нам не дають, - я підняла руку, припиняючи дискусію Багряних. - Ми сьогодні плануємо піти до моєї кімнати за ключем від скарбниці, мені сказали, що батько нещодавно переніс його в мій сейф. А завтра, коли Віктор передасть нам ключі від підвалу та склепу, ми нарешті дізнаємось, що саме з речей Віри залишилось в нашому маєтку і чи існує та книга заклять та посох насправді.

- А звідки ти знаєш пароль від сейфу, якщо ним зараз користується твій тато?, - поцікавився Іван, подумавши над моїми словами.

- Я тим сейфом ніколи не користувалася, - знизивши плечами, відповіла я. - Татко встановив його давно і, зрозумівши, що він мені не потрібен, сам активував пароль і сказав його мені, повідомивши, що ми туди будемо складати те, що належить мені і не повинне потрапити до чужих людей. Там зараз лежать мої прикраси, деякі фотографії та пам'ятні дрібнички. Пароль я не змінювала, так як від батька нічого не приховувала.

- Зрозуміло, тоді дійсно наче проблем ніяких не виникне з цими ключами, - кивнула Іванка і поглянула на дорогу. - О, дивіться, хто це так пізно приїхав, наче на автомобіль пана Грома не схоже.

До маєтку повільно рухалося дороге червоне авто, яке я точно вже десь бачила.

Ми завмерли неподалік від сходів, спостерігаючи за новими відвідувачами і намагаючись відгадати хто до нас приїхав.

Машина зупинилася і з неї вийшла ефектна блондинка в мініатюрній яскравій сукні, яка більше відкривала, ніж приховувала, та розстібнутій короткій шкіряній куртці.

- Кет?, - я здивовано подалася вперед, впізнавши свою знайому, з якою ми разом відпочивали два роки тому на якійсь заміській вечірці і час від часу бачилися в місті.

- О, Алекс, привіт!, - дівчина побачила нас і помахала, уважно розглядаючи мене. - Ти... ти жахливо виглядаєш, вибач за прямоту, але чоловічий одяг і коротка стрижка тобі не пасує.

- Що ти тут робиш?, - я підійшла ближче до Катерини.

- Привезла твого бойфренда, - знизила плечами дівчина.

В цей самий момент дверцята зі сторони пасажирського сидіння відчинилися і з машини вийшов Микита.

- Привіт, кицюню, сумувала за мною?, - чоловік розправив сорочку і підморгнув мені, після чого він підійшов ближче, звично нахиляючись, щоб поцілувати.

Я шоковано відступила від колишнього коханця, натикаючись на Деміана, який вже стояв позаду.

Дмитро притримав мене за плечі, так як я ледь не втратила рівновагу, і став поряд зі мною.

- Та-а-ак, я не зрозумів, а це що за кадр поруч з тобою?, - Нік з викликом подивився на Грея, задираючи вище підборіддя.

- Це - Деміан, - відповіла я і подивилася брюнету в очі. - А це - Нік.

- Я вже зрозумів, - скрипнувши зубами, кивнув Дмитро.

- Ти що тут роман встигла закрутити?, - хмикнув блондин, спираючись на машину Катерини. - Погана дівчинка, доведеться тебе покарати. Ти мене сильно засмутила, тому карати буду довго і...

- Припни свого язика, - Грей не витримав пафосного показового виступу Микити. - Ти все ж таки з дівчиною розмовляєш, а не зі своєю власністю.

- Хіба? Мені здається, що якщо вона моя дівчина, то точно є моєю власністю, - фиркнув Нік і подивився на мене. - Так, кицюню?

А я стояла, насупивши брови, і дивилася на червоне авто, яке жодного разу не бачила під час зустрічей з подругою, але неодноразово помічала в дворі біля свого будинку, хоча Кет точно там не жила, інакше ми б знали, що сусіди.

- Ні, я зараз з Деміаном і зрозуміла, що наші відносини були фальшивими, - хитнувши головою, відповіла я, і подивилася на самовпевненого блондина, якого зараз бачила наче вперше, хоча нещодавно думала, що кохаю. - Нік, скажи мені, а чому ти попросив про допомогу в Катерини? Чому саме вона привезла тебе?

- Так ти ж мені своє авто не залишила, - знизив плечами чоловік.

- Тільки через це?, - вигнувши брову, я зробила крок вперед.

- Я не буду перед тобою звітувати про свої вчинки та потреби, - фиркнув Микита. - Ти взагалі он розважалася тут з цим примітивним мужланом, хоча належиш мені! Кицюню, скажи чесно, ти вже всіх чоловіків задовільнила на цьому конкурсі і ми можемо їхати додому чи тобі ще потрібно трохи часу?

З цими словами блондин зробив крок вперед і, різко схопивши мене за руку, потягнув до себе.

- Відпусти, ти не..., - я сіпнулася назад, але договорити не встигла.

Грей в одну мить опинився поряд і вдарив мого колишнього кулаком по обличчю.