-27-

Вранці я занепокоєно спостерігала за оточуючими і не могла зрозуміти, чому всі поводяться не так, як я собі уявляла. Підготовки до весілля не було зовсім… точніше вона в якійсь мірі була, але виявилася досить спокійною, незвичною та дивною. Так, саме дивною.

Я думала, що всі почнуть бігати в пошуках оздоблення, стрічок, квітів, святкового вбрання та посуду... всього того, без чого в наш час багато хто з моїх знайомих не може навіть уявити урочистого заходу... але нічого такого я не побачила.

З самого ранку Олександр з Деміаном приєдналися до наших матросів, які під керівництвом Богдана виконували комплекс тренувань.

Помічниця пані Негош, разом з Бетті, сиділи неподалік, спостерігаючи за чоловіками, і тихо щось обговорювали. Швидше за все вони ділились враженнями про подорож та вчорашні події.

А щаслива наречена сховалася від усіх в іншому кінці корабля…

Я вирішила поговорити зі своєю прапрабабусею, вважаючи, що вона хвилюється чи просто збентежена відсутністю нормального декору для святкування… ну, чи ще щось таке. Але коли я наблизилась до неї, то всі думки про співчуття та підтримку вивітрились з голови і їх місце зайняло дитяче захоплення.

Майбутня пані Грім сиділа у позі лотоса на носі корабля, розвернута обличчям до моря. Жінка розставила руки в сторони, зігнувши їх у ліктях і направивши долоні до сонця.
Але мої емоції розбудило не це, хоча сама по собі картина вже була незвичайною.

Над головою пані Негош виблискувала майже прозора сфера, до якої з протилежних сторін плавно рухалися два півмісяці. Здавалось, наче цей конструкт намалювали сонячні промені, таким невагомим та чарівним він був.

Віра підняла руки вгору, наче притримуючи створену схему, і легко махнула ними. Після цього конструкція почала крутитися, з кожною секундою пришвидшуючись. Через мить сфера збільшилася, поглинаючи півмісяці і яскравим світлом полинула до жінки, втягуючись в її тіло.

- Привіт, - чародійка опустила руки і ледь повернула голову, показуючи, що помітила мою присутність.

- Привіт... що це було?, - я підійшла ближче до жінки, не знаючи як реагувати на побачене.

- Магія, - знизила плечами Віра і злізла з небезпечного місця, легко зістрибнувши на палубу. - Я звернулася до Природи та Триєдиної Богині, розповіла їм, що готова перейти на наступний рівень становлення сутності, який полягає у проявах турботи, захисту, у материнстві... і вони підтримали мене, наповнивши своєю енергією та подарувавши своєрідне благословення.

- Ніколи нічого подібного не бачила, - я усміхалася, не знаючи як ще виразити всю ту радість та світло, що переповнили мене під час спостереження за містерією, яку створила моя прапрабабуся.

- В тобі є сила, - жінка підійшла до мене, обережно взявши за руку, і подивилася прямо в очі. - Я її одразу відчула, адже вона... вона така знайома, близька мені... ти певно також чародійка і маєш підтримку Триєдиної.

- Я раніше взагалі про такі сили нічого не чула, - я розгублено хитнула головою, почувши слова Віри. - Але їх прояв такий прекрасний, що аж дух захоплює.

- Не розумію, - дівчина ледь зморщила носа, про щось роздумуючи, але потім махнула рукою. - Напевно твої пращури жили в гармонії з природою і ці сили оберігали їх, тому на твоїй аурі і віддзеркалюється знак Триєдиної, який захищає та підтримує жінок. Якщо захочеш, то зможеш розвивати цей дар. Я можу допомогти. Коли осядемо, то можеш приїздити до нас зі своїм капітаном в гості.

- Спробую, - я знітилася, розуміючи, що після цієї подорожі ми навряд ще колись зустрінемось з прапрабабусею. - А от про візити обіцяти не можу, Ви ж розумієте, що життя морського вовка важке і непередбачуване.

- Морського вовка… хм, як ти гарно сказала про моряка, - посміхнулася Негош і попрямувала в напрямку кают.

- Віро, вибачте, а як же підготовка до весілля?, - я поспішила за своєю співрозмовницею.

- Ну, так це вона й була, - жінка знизила плечами і поглянула на мене, зупиняючись. - Я хотіла відчувати спокій та гармонію під час поєднання своєї долі з життєвою лінією коханого чоловіка, цей ритуал допоміг досягнути запланованого. А от все інше... Марі, мені неважливе яскраве оздоблення, вишукані страви та напої, квіти та грандіозні прийоми. Головне, що капітан погодився провести саму церемонію. Потім ми офіційно зареєструємо шлюб, коли прибудемо на територію України, і визначимося з місцем проживання.

- Оу, зрозуміло тоді чому чоловіки пішли тренуватися, а Ви медитували, - я кивнула, подумавши, що все ж таки не хотіла б своє весілля проводити ось так от... без рідних людей поруч та без свята загалом. Хоч я й ніколи не любила пафосу великих прийомів, а от світлу радість, яку дарували маленькі сімейні святкування, завжди обожнювала.

- Що ж, піду перевдягатися, церемонія запланована на полудень, не хочеться запізнюватися на власне весілля, - Негош тепло посміхнулася мені і пішла до каюти.

Чоловіки вже майже завершили своє тренування і, розділившись на пари, відшліфовували зараз майстерність ведення бою.

Дмитро про щось весело перемовлявся з моїм прапрадідусем, обмінюючись досвідом. А от з бабусею у спаринг ніхто не захотів ставати і Богдан підпирав перила, спостерігаючи за чоловіками.

- Що, засмучений, що помахати кулаками не дозволили?, - хмикнула я, спираючись на перила поруч з блондином.

- Та, вдома ще намахаюсь, - Бодя махнув рукою і ледь кивнув головою в бік дівчат, різко змінюючи тему. - Тобі ця компаньйонка дивною не здається? Вона так дивиться на твого родича, наче з'їсти його готова. Хоча, в той самий час, дуже мило з усіма спілкується і проявляє максимальну відданість пані Негош. Не знаю навіть, але я думаю, що в ній, в її поведінці та поглядах, все одно щось не так...

- Оу, ти теж помітив, - я насупилася, розглядаючи ту, про кого ми говорили. - Отже мені не здалося... що ж, тепер точно потрібно поговорити з Вірою.

Нарешті всі тренування завершилися і чоловіки пішли по своїх справах.