-5-

Я закінчила розпаковувати речі і розмірковувала над своїми подальшими діями, коли в двері знову постукали. На порозі стояла молода дівчина в одязі служниці, яку я раніше теж тут не бачила.

- Пане, вітаю Вас, - сказала незнайомка, опускаючи очі до підлоги. - Мене звати Надія. Я прийшла попередити, що всіх конкурсантів збирають у великій залі для нарад. Якщо потрібно, то я зачекаю і проведу Вас туди.

- Ні, не потрібно..., - почала було я і замовкла, розуміючи, що зроблю дурницю, якщо покажу свою обізнаність щодо планування маєтку.

- Пане?, - Надія підвела очі і з очікуванням подивилась на мене.

- Мені ще декілька хвилин просто потрібно, - я почала вивертатись з незручного положення. - Якщо можна, то я б попросив почекати на мене в коридорі.

- Так, звісно, - дівчина кивнула і знову опустила очі додолу. - Якщо Вам ще щось потрібно - звертайтеся, мене і ще декількох дівчат призначили на обслуговування цього крила.

- Добре, дякую, - я попрямувала до ванної кімнати і почула як позаду тихо причинилися двері.

Надія провела мене та ще двох юнаків, які виявились моїми сусідами, до зали нарад. Там вже зібралось біля двох десятків конкурсантів, які напружено розглядали один одного і комісію, що вже сиділа за столом. Деякі явно були знайомі і тихо перемовлялися між собою, інші, як і я, стояли на самоті мовчки.

За великим овальним столом сиділа Анжеліка, незнайомий мені повненький пан у дорогому одязі і... мій батько.

- Вітаю вас, шановні конкурсанти!, - тато підвівся, починаючи промову. - Сьогодні стартує наш конкурс і я, Олександр Грім, бажаю всім натхнення та витримки, які так необхідні в цей період.

Всі ви бачили свої кімнати, пройшли перевірку охорони та підписали договір, в якому погодились з усіма правилами нашого нанораймо. Наголошую на необхідності дотримуватися правил творчих перегонів та використовувати для написання творів лише ті засоби, які для вас підготували організатори.

Мої колеги зможуть відповісти на запитання, які виникатимуть в процесі роботи, а ми зустрінемось пізніше.

Ще раз бажаю натхнення і нехай переможе найкращий.

Батько вийшов з кімнати для нарад під слабкі оплески конкурсантів, які ще більше почали нервувати після його промови.

Як тільки за відомим критиком причинились двері, світло в кришталевих люстрах під стелею почало миготіти і потім зовсім вимкнулося.

Конкурсанти почали перешіптуватися між собою і в розмовах все частіше лунали слова пов’язані з містикою та паранормальними явищами.

- Я колись читав, що наближення привидів можна відчути через пониження температури в приміщенні, - молодик, який стояв поруч зі мною, розповідав своєму товаришу байки про інфернальних сутностей, при цьому нездоровий азарт, який я побачила в його погляді, міг свідчити про фанатичне ставлення письменника до такої тематики. – Холодно… тут ж стало прохолодніше, відчуваєш?

- Та наче й ні, - знизив плечами симпатичний брюнет і глянув на мене. – Он люди наче не замерзли.

Я кивнула, коли співрозмовник цього брюнета перевів на мене погляд і відвернулася від товаришів, відмічаючи, що мені теж здалося, що я знову відчуваю протяг. І тривога, вона весь цей час так і не залишала мене… дивно це все якось.

- Що ж, повернемося до знайомства. Я впевнена, що з маленькою проблемою, яка виникла з електрикою, скоро розберуться фахівці, - Анжеліка обвела всіх присутніх поглядом, відволікаючи конкурсантів від розмов. - Мене ви всі вже знаєте, а поруч зі мною сидить Фелікс Іванович - головний редактор юридичного вісника і близький товариш нашого шанованого пана Олександра. Так що, крім аналізу ваших робіт, він зможе розібрати ще й офіційні проблеми, які виникнуть в процесі конкурсу.

- Як будуть оцінювати наші романи?, - поцікавився один з чоловіків, які прийшли зі мною.

- Гарне питання, - кивнула розпорядник. - Прошу, сідайте всі за стіл, обговоримо юридичні та організаційні аспекти, які вас цікавлять.

Конкурсанти зайняли вільні місця і почалось обговорення перегонів та їх правил.

- Після завершення роману, автор віддає надрукований екземпляр комусь з членів комісії, мені наприклад, - посміхаючись, сказала Анжеліка. - Ми розглядаємо роботу і, якщо вона відповідає всім нормам, робимо копії роману та надсилаємо його нормоконтролерам та критикам. Ваша робота передається на перевірку та оцінювання без зазначення прізвища автора, при цьому її буде відправлено в самі різноманітні куточки нашої країни, де її розглянуть спеціалісти, з якими заздалегідь домовлено про все це. Кожен з них зробить своє заключення, напише критику та виставить бали по запропонованій шкалі, в якій враховано оригінальність роботи, творчий підхід, розвиток сюжету, граматика та пунктуація та інші важливі моменти.

Всі ці відгуки та оцінки повертаються до нас і вносяться в загальну таблицю, після чого підводяться підсумки і пан Грім визначає переможця.

- Хм, а якщо пану Грому не сподобається певний твір, хоча він й набере найбільше балів?, - запитала в Анжеліки блондинка, з якою я сьогодні розмовляла після проходження перевірки.

- Не хвилюйтеся, наш організатор дуже практична людина і вам буде досить важко викликати в нього хоча б якісь емоції своїми творами, - саркастична, хоч і досить мила, посмішка, наче штучно приклеєна, трималася на обличчі Анжеліки. - Його критика та оцінювання робіт вважаються одними з найдосконаліших в цьому світі і в професіоналізмі пана Грома ніхто ще не розчаровувався.

- А самі роботи? Ми зможемо надрукувати свої романи після конкурсу?, - запитав один з юнаків.

- Так, - кивнула розпорядник. - Найкращі твори відберуть в окрему групу і запропонують на розгляд видавництвам, які вже з нетерпінням очікують на результати вашої роботи.

- Навіть, якщо твір не переможе?, - здивовано перепитала знайома мені блондинка. - Я думала, що безкоштовно опублікують лише один роман.

- Ми впевнені, що гідних робіт буде більше, ніж одна, при цьому ви точно працюватимете в різних жанрах, - пояснила Анжеліка. - Крім цього, всі розуміють, що професійне оцінювання варте багатьох стандартних редакційних перевірок, саме через це видавництва так сильно зацікавились новими роботами, які пройдуть через сита критики та аналізу майстрів.