Глава 2

Перший навчальний тиждень завжди пролітав дивно. Здавалося, ще в понеділок ми сиділи в кафетерії, ділилися літніми історіями й жартували про новий семестр, а вже в четвер голова гуділа від дедлайнів, викладачі встигли поставити перші завдання, а кожен із нас жив так, ніби канікул узагалі не було.

Наш факультет журналістики ніколи не давав можливості розслабитися. Уже на першому тижні ми отримали завдання написати аналітичний матеріал, підготувати репортаж із будь-якої міської події, придумати концепцію власного медіапроєкту й прочитати стос книг, які викладачі називали «легким вступом у семестр».

— Мені здається, вони нас ненавидять, — простогнала Айла, поклавши голову на стіл у бібліотеці.

— Ні, — усміхнулася Вікі, не відриваючись від ноутбука. — Вони просто хочуть, щоб ми стали професіоналами.

— Якщо я доживу до грудня, то вже буду професіоналом із виживання.

Я тихо засміялася, перегортаючи сторінку книги. Мені подобався цей хаос. Постійні записи в блокноті. Диктофон у сумці. Фотографії, зроблені поспіхом. Пошук тем, які ніхто ще не помітив. Журналістика не була легкою, але саме тому я її й любила. Вона змушувала дивитися на світ уважніше. Хоча останні кілька днів моя уважність працювала дуже вибірково.

Я кілька разів бачила Ліама в університеті. У дворі. Одного разу — у бібліотеці, де він забирав якісь книги для курсової. Ми щоразу проходили повз одне одного. І щоразу він поводився так, ніби я була просто ще однією студенткою. Я сама не розуміла, чому це так зачіпає. Адже ми не були друзями вже багато років.

У п'ятницю я прокинулася ще до будильника. За вікном тільки починало світати. Я звично натягнула легінси, спортивний топ і вийшла на ранкову пробіжку. Повітря було прохолодним, свіжим після нічного дощу. Біг завжди допомагав мені розкласти думки по поличках. Перші кілометри ноги працювали майже автоматично, а голова нарешті ставала тихою.

Повернувшись, я одразу стала під гарячий душ. Краплі води ковзали по плечах, спині, животу. Вийшовши з ванної, я машинально зупинилася перед великим дзеркалом. Так було щоранку. Я уважно оглянула своє відображення. І відразу незадоволено зітхнула.

— Знову...

Повернулася боком. Провела долонею по талії. По стегнах. Живіт здавався мені недостатньо пласким. Стегна — трохи ширшими, ніж хотілося. Я навіть легенько втягнула живіт. Так значно краще.

— Треба менше їсти солодкого... - Хоча я й так майже його не їла. У двері постукали.

— Софі!

— Заходь!

Мія безцеремонно прочинила двері.

— Ти готова?..

Вона замовкла, побачивши мене перед дзеркалом.

— Знову?

Я мовчала.

— Софіє. - Вона підійшла ближче. — Серйозно?

— Що?

— Ти знову шукаєш у себе зайві кілограми?

Я опустила очі.

— Мені здається, я трохи набрала. - Мія важко зітхнула.

— Скільки?

— Не знаю.

— Кілограм?

— Може...

— Софі. - Вона обережно повернула мене до дзеркала.  — Подивись уважно.

Я подивилася.

— Ну? Що ти бачиш?

— Себе.

— Ні.

— Що ти бачиш такого, чого не бачу я?

— Ти серйозно вважаєш, що в тебе є зайва вага?

— Трохи.

— Боже...

Саме в цей момент у кімнату без стуку зайшла Вікі. Поглянула спочатку на мене. Потім на Мію.

— Що сталося?

— Софія знову товста.

Вікі кілька секунд мовчки дивилася на мене. Потім засміялася.

— Це вже навіть не смішно.

— Чого ви смієтеся?

— Бо ти важиш менше за мій рюкзак із підручниками.

— Вікі!

— Ну правда ж.

Вона схрестила руки.

— У тебе гарна фігура. Дуже гарна.

— Просто...

— Ніяких "просто".

Айла, яка саме зайшла до кімнати з феном у руках, одразу зрозуміла тему розмови.

— Знову дзеркало?

— Знову.

Айла театрально закотила очі.

— Софіє, ти знаєш, що половина університету мріє виглядати так, як ти?

— Перебільшуєш.

— Абсолютно ні. - Вона уважно подивилася на мене. — Проблема не в твоїй фігурі.

Проблема в тому, що ти бачиш себе зовсім не такою, якою тебе бачать інші. Я опустила погляд. Можливо... Вони мали рацію. Але коли я дивилася в дзеркало, мені завжди здавалося, що можна бути стрункішою. Красивішою. Кращою.

— Добре! — голосно сказала Мія, плеснувши в долоні. — Досить сумних розмов. У нас сьогодні вечірка. І ми будемо найкрасивішими дівчатами в цьому університеті.