Глава 36

–Якби не ти, це б зробила моя подруга, яка відкрила цей ресторан.

–О, тоді ти маєш нас познайомити!– він присів поруч 

–Боюсь, що її серце зайняте.– ревнощі пробирались крізь моє нутро.

–Я просто хотів подякувати за якісну кухню – він прибрав моє пасмо волосся за вушко.

     Електричний розряд пройшовся тілом, це можна побачити на моєму червоному обличчі. Він безцеремонно роздивлявся мене, затримуючи погляд на губах, оголеній шиї. Я теж не відстаю, оглядаю ніби експонат. Він виглядає старше, але та сама зачіска, хіба трохи коротша. Ідеально виголене обличчя. І ці сірі очі, що звели з розуму при першій зустрічі.

–Нарешті знайшов тебе!– збоку прозвучав голос Тараса.– Чекаємо на тебе в залі. Не барись.

Він пішов, а настрій у Матвія змінився. Він став серйознішим, зібранішим. Навіть поза змінилася: якщо до появи мого друга, він сидів невимушено, відкинувшись на спинку стільчика. То зараз вирівняв спину, зібрав руки в замок.
 

–На тебе чекають.– надто спокійно відповів.

–Так, у друзів є звістка. Мабуть, хочуть розповісти, що вагітні.– я теж відповіла беземоційно, щоб він не думав, ніби може зачепити мене.

–То це? 

–Батько ймовірної дитини?– перебила його здогад, смішно спостерігати за його реакцією.– Так, наречений моєї подруги. Ходімо, я познайомлю вас.

   Якщо чесно, думала він відмовиться, посилаючись на важливість подій які сьогодні відбуваються. Але він здивував: встав та галантно подав мені руку. Події минулого пробились крізь мою свідомість і буквально за секунду згадала як воно, відчувати тепло його шкіри.

В тому самому кутку, біля барної стійки стояла компанія друзів. Під здивовані погляди ми направились до них.

–Це мій...давній друг, Матвій. Можливо пам'ятаєте, ми відпочивали разом.– тоді я по черзі нагадала усіх присутніх, останньою назвала Зо.

   Хлопець висловив слова подяки та захоплення моєю подругою. Тоді вибачився і сказав, що залишає насолоджуватись вечором. Мені на вухо шепнув, що сподівається ще перетнутися цього вечора.

Новиною і справді виявилась вагітність дівчини. Я раділа за друзів і намагалася бути максимально із ними своєю увагою та не могла припинити думати над словами Матвія «...я сподіваюсь ми ще побачимось сьогодні.»

–Це ж той сіроокий!– пропищала пошепки Зоряна.– Я одразу його впізнала! Красунчик!

–Зараз як почує Тарас!– посміхнулась подрузі.

–Він у мене теж красунчик, але то в мене! А ти...– вона вклала в мою руку якийсь помаранчевий коктейль.– йди прогуляйся.

   Я так і зробила, пройшовши увесь периметр зали. Тоді взяла ще один коктейль і вийшла на терасу, стараючись не заважати людям за столиками, пройшлась до краю. Потягуючи прохолодний цитрусовий напій, я відчувала що він буде останнім.

–І що ж то буда за новина?– я почула шепіт, тоді тепле тіло огорнуло мене позаду.

Якби не дія алкоголь, мабуть, протестувала проти таких його нахабних дій. Хоча кого я обманюю, я теж хотіла доторкнутись до нього. Межі пристойності він не переходив, лише став трохи ближче аніж належить двом старим знайомим, розставивши руки на поруччя з обох боків від мене.

–Не хочеш прогулятись?– він раптов відсторонився і мені стало одиноко.

   Я обернулась до нього, зустрічаючи сліпучу посмішку. Зараз я почуваю себе впевненіше, мені не хочеться сипати шпильками. Перед ним не та маленька дівчинка, касирка в булочній. Тепер доросла жінка, яка щойно закінчила престижний університет закордоном, біомедичний інженер, кінець кінців. З цією думкою, я першою направилась до виходу. По дорозі зустрівши Зоряну, яка вже явно вимучена привітаннями та подякою. Навіть не встигла пояснити ситуацію, як вона ледь не виштовхала з дверей.

На вулиці душно, велике місто вистигає від палючого денного сонця. А я як воно, відчуваю жар з середини. Чи алкоголь так діє, чи хлопець поруч. Ми йшли в сторону мого дому, спочатку мовчки.

–Як тебе занесло до столиці?– він перервав тишу між нами.

–Вирішила змінювати життя кардинально.– жодного лукавства.– Сьогодні перший день тут.

   Ми трохи поговорили про місто, життя в мегаполісі. Він розповів, що працює зараз в компанії та коли набереться досвіду, планує відкривати свою юридичну контору. Ось так наша розмова може б ні до чого не призвела аби не вузька пішохідна зона. Наші руки повсякчас торкались одна одної, від чого нас пробивало струмом. Я точно знаю, що обох, адже в якийсь момент саме він притис мене до поручата і пристрасно поцілував, притримуючи за талію.

Далі спіймане таксі, названа мною адреса. В машині він не відпускав мене, пестив руками мої стегна, продовжував цілувати. Тільки якщо першим був нахабний та нестримний, то наступні ніжні. У квартиру ми ледь попадаємо і хлопець жартує, що я зламую її.

І вже не до жартів. Спальня, швидко скинути одяг і ми один перед одним на ліжку. В перший раз, я попросила вимкнути світло, соромилась себе. Сьогодні ж нас освітлювали квартири навпроти, я навмисно не причиняла штори. Тепер я впевненіша в собі, плавання та тренування в університетському спортзалі допомогли мені підтягнути тіло.