Глава 35

      Після вручення дипломів на нас чекала вечірка. Я весело провела час та огидне відчуття самотності, ніяк не хотіло розставатись зі мною. Знаєте, коли знаходишся в кімнаті з кількома десятками людей, а відчуваєш себе одиноким? Хоч мене намагались розважити одногрупники, я усім посміхалась та удавала щастя, в душі була порожнеча, яку я планувала заповнити коханими людьми вдома.

       Спати лишалося кілька годин. Хоча літак увечері, я хотіла відвідати місця в які навряд чи повернусь. Чотири роки тому я була впевнена, що не сумуватиму за цим містом та це було до того, як я побачила його.

     Сьогодні вихідний, тому приїхали Джей разом із Тревісом. Завантажу речі в машину і назавжди попрощаюсь з кімнатою, в якій прожила не так вже й багато. Адже три роки я прожила в орендованій квартирі, в районі Колумбія-Хайтс разом з Денісом. За розмірами вона була маленькою хоч і затишною, та я не відчувала себе там вдома. Мабуть, саме тому не відмовилась від кімнати.

–Привіт красуне!– в кімнату зайшла висока шатенка, а за нею хлопець, якому прийшлось нагинатись, аби не стукнутись лобом об дверний отвір.

При першій зустрічі, Тревіс навіював страх. Два метри заввишки, широкий у плечах. На обличчі похмурий. Та коли ми розговорились, помітила, що він веселий і дружній. Просто некомфортно почувається з новими людьми, я прекрасно його розумію.

–Привіт, друзі! Рада що ви приїхали.

–Як ми могли не приїхати?!– дівчина стискала мене до хрусту в спині, наступним мене обійняв хлопець відірвавши від землі.

   Закинули всі речі в позашляховик, на бампері якого красувалися наліпки Пенсильванського університету та «Пенн Квакерс», команда за яку грає хлопець. Саме завдяки футболу, він потрапив у престижний університет. Тоді як Дженіфер подавалась туди на всяк випадок і вразила комісію своїм науковим есе на тему збереження ресурсів.

Ми проїхались по звичних місцях, погуляли в сквері поруч з монументом Лінкольна. Пообідали в улюбленій мною бургерній. От за чим, а за їхнім чизбургером з беконом та молочним шейком, сумуватиму. Тільки не за сервісом, він в Америці страждає навіть в хороших ресторанах. Але все ж варто враховувати людський фактор.

      Тревіс допоміг мені відвезти речі до аеропорту та здати в багаж. Ми попрощались з друзями, вони пообіцяли прилетіти до мене в гості. Ледь дочекавшись посадки, я вмостилася в крісло, яке в цей раз розташовувалось в проході та відключилась. Мені багато хто може позаздрити, бо я проспала всі вісім годин до пересадкового міста, Цюрих.

Дивно летіти самій, але зовсім не страшно. За час пересадки я встигла злегка перекусити в кав'ярні аеропорту. За круасан з вершковим кремом та посереднє мокко, я заплатила як за щільну вечерю в улюбленому закладі Вашингтона.

В Києві мене, звичайно ж, зустрічали друзі. Зоряна пищала так, що мені позакладало вуха. Добре, що Тарас трохи вгамовував.

–Я так сумувала! Ти не уявляєш скільки всього відбулось за час поки ми тут.– і дівчина показала руку, на безіменному пальчику красувалась каблучка з рожевим камінчиком в центі та купою білих навколо. 
 
–Вітаю! Оце так подія!– я щиро радію за пару. 
 
–Це ще не все!– продовжила подруга. 
 
–Все, Зорянко, інформацію дозовано. Я просив почекати, хоча б вечора. 
 
–Ой, ну не будь занудою! Я чекала більше ніж місяць.– вона театрально образилась.– Тим паче Ві не сліпа, вона побачила б сама і напевне образилась.

–Ну все сонечко, інше ввечері.– він поцілував дівчину в скроню.– Тепер Ві, на твою нову квартиру.

–Вона знаходиться поруч із Тарасовою.– говорила дівчина, сідаючи в таксі. 
 
–З нашою, кріхітко! Скільки повторювати?– виправив хлопець.

      Будинок знаходиться за три хвилини від метро, що є безперечним плюсом. Сама будівля десь мого року народження, плитка з фасаду місцями повідпадала та під'їзд чистий. Сама квартира знаходиться на шостому поверсі. Всередині дуже світло, всі необхідні меблі є. Ремонт зроблений нещодавно, навіть таке відчуття що ніхто не встиг тут пожити.

–Квартира мого товариша. Він поїхав працювати закордон, контракт на три роки так що живи спокійно.– Тарас показав мені кухню світлу кухню зі стільницями під дерево із вбудованою сучасною технікою.

–Сонечко, ти пробач, на потрібно їхати в ресторан.– Зо дивилася на мене з провиною в очах. 
 
–Все добре, я почну обживатись.– я ж розумію, що відкриття вже сьогодні, власниця має усе контролювати.

–Он в тому білому будинку ми живемо.– показав Тарас.– Якщо колись будуть питання, дзвони, або кричи.

 Я розсміялася, адже новобудова збоку розташовувалась реально близько. Може так вони й познайомились із цим товаришем. Жарт звичайно та де та компанія взяла дозвіл на забудову житлового будинку так близько від іншого, не зрозуміло.

На вулиці спека, тому я увімкнула кондиціонер у спальні. Спершу прийняла душ. Мої продумані друзі, забили холодильник та шафки під зав'язку. А я вже хотіла замовляти доставку. Зробивши чай та канапки з сиром, пройшлась по електронці. Одразу помітила лист від одної з компаній, куди подавала своє резюме. В тексті йшлось про співбесіду та прохання зателефонувати.