Глава 34

        Добряче мене трусило останні кілька тижнів. Які там любовні баталії коли від результатів іспитів залежить чи отримаєш диплом фахівця, про який(як виявилось в ході навчання ти мрієш? Ось тут цілком можливо втратити глузд. Звичка гризти нігті повернулася вмить, а манікюрна сфера не надто популярна в штатах. Ні, в дорогому салоні можна знайти класного майстра та платити двісті доларів за покриття, вибачте, здоровий глузд все ж таки при мені.

      І врешті я сама написала дипломну роботу, яку щойно захистила. Сказати як калатало моє серце? Та відчуття було приємне, адже я готувалась до цього дня і блищала знаннями. З першої лекції біології, я закохалася у серце та судинну систему, не дарма я змінила спеціалізацію. Хто б міг подумати, що темою мого диплому буде «Біотехнічна система контролю стійкості серцево-судинної системи людини під час тренувань»? Чотири роки тому, я сказала б собі, що занадто дурна. Хоча я такою і була, але завдяки завзятості, одна з найкращих випускників свого потоку.

  Чотири роки тому я була дівчинкою яка ненавиділа своє ім'я, не мала цілей в житті, за те мала купу комплексів щодо зовнішності. Тепер я впевнена в собі дівчина, що має на меті переїхати до столиці, отримати престижну роботу. Квартиру мені вже підшукала Зоряна, вже віддала завдаток. Квиток куплений на наступний день після випуску.

–Алло, люба!– чую голос Марго в трубці.– Як успіхи? Дениско не дзвонить, все мовчить. А мені ж цікаво.

–Доброго вечора, Марго.– мені страшенно ніяково, невже він не сказав, що ми розійшлись.– Захистилась, найвищий бал.

–Це чудова новина! Діточки, чекаю вас завтра на вечерю. Все, маю бігти. Па-па люба!

Не встигши нічого відповісти, розумію в яке фіаско я встряла. Марго ставиться до мене як до власної доні, дарма що вже має її. Мені неприємний той факт, що Деніс не сповістив батьків про наш розхід, минув не один місяць, часу було вдосталь. Тепер я розриваюсь між бажанням передзвонити Марго і сказати як є та подзвонити колишньому.
 

–Чому твоя мама досі не знає про наш розрив?– вирішила піти у наступ.

–В Діани проблеми на роботі, малий хворіє не хотів засмучувати ще й такою звісткою.– я не чула його голосу вже більш як три місяці, але добре розрізняла нотки фальшу.

–За весь цей час не було слушної миті? Вона чекає нас завтра на вечерю. 

–Невже ти й справді хочеш ось так розійтись, ми ж були разом три роки.

–В нас не збігаються плани на майбутнє.

–Поїдьмо?– що це, невже чую відчай?– Хоча б скажемо разом.

–Добре, я зроблю це з поваги до твоїх батьків.– насправді не задоволена цією ідеєю, але вдячна принаймні за пропозицію, а не констатацію. 

Обірвавши зв'язок, як і розпочавши його я рушила до себе в кімнату. На мене чекають купа моїх речей. Дещо вже відправилось човнами додому, так значно дешевше аніж платити за вагу в літаку. Та й хто б дотягнув усе нажите мною добро?

     В Джерсі-Сіті ми виїхали по обід, щоб дібратись чітко на вечерю. Повертатись вночі Деніс відмовився, та і я розумію, що їхати такий шлях заради годинної вечері це дурість. Проте ночувати з ним в одній кімнаті я не збиралась і яка для мене була несподіванка Діана з маленьким Захарчиком.

–Нарешті й ви.– Марго радісно обійняла мене.– Чого не приїхали раніше?

–В мене робота, мамо.– він перевів погляд на сестру.– Чому не попередила, що прилетиш?

–Я маю звітувати молодшому брату?– Деніс незважаючи на різницю у п'ять років, відчував відповідальність за старшу сестру. Можливо це віднукується його характер усе контролювати. 

–Я б приїхав зустріти тебе.– відчуття напруженості в кімнаті ставало дедалі більшим.

–Ми прилетіли в Ньюарк, де нас зустрів тато.

–Вже встигли посваритись?– у вітальню зайшов голова сім'ї, як завжди бездоганно виглядає, як для чоловіка, якому майже шістдесят.– Що двадцять років тому. 

–Ніхто не свариться.– для Деніса важливо тримати картинку стриманого, усеконтролюючого чоловіка. Він обрав правильну професію і усі сферм життя веде під один лад.

       Вечеря пройшла, жодної заяви від колишнього не прозвучало, хоча я давала натяки. Всі неоднозначні моменти він згдаджував, за замовчував, перекручував. Ну справжнісінький політик, чоловік досягне успіху.

      Коли ми лишились удвох я вирішила висловити усе, що думаю про нього. Мій монолог тривав хвилини дві-три, доки Деніс втягував краватку, знімав запонки, розстібав сорочку. А тоді, в якийсь момент, я вже стояла задом до нього, нахилена до комода. Одною рукою він збирав моє неслухняне волосся, іншою стягував трусики з під задраної сукні на вузьких бретелях.

   Я ненавиджу та обожнюю це. Так взагалі можливо? Напевно що так, якщо я так і відчуваю. Мені хочеться повернутись і дати ляпаса за його зухвалість, його надмірність. Але я не даю спротив, покірно скидаю трусики й розставляю ноги, відкриваю доступ до своєї шиї. Він любить прикушувати її. А я люблю його дії. Це набридає на постійній основі, але ми так давно не були разом.

Вранці я бавлю Захарчика разом із Марго, поки чоловіки відвозять Діану переглянути варіанти квартир. Виявляється справи на Батьківщині не дуже, дівчина не встигає, розриваючись між бізнесом та дворічним сином. Тому вона продає кабінет та переїжджає в США. Не розумію, навіщо було стільки часу противитись, щоб все-таки возз'єднатись із родиною.