Глава 5

Вихідні пройшли в душевній лайці на саму себе.  Ні занять у мене було повно: я прибрала нарешті в своїй шафі, непотрібний одяг виставила біля сміттєвого бака, через пів години бомжі мого району ходили в «Burberry», «Lewis» і «Calvin Kline», вихоплених у секонді ще за часів школи. Вирішила таким чином перейти на новий етап.  Хоча напевно пора записатися в якусь секцію, а то «дім-робота-дім». Ах так, ще невдала вилазка в клуб з подругою.  Знову повернулася до самотерзання, час вже припиняти.  І припинила, коли прочекала його обидві робочі зміни в пекарні, але він так і не з'явився. Тоді вирішила, що сам винен у тому що нарвався на грубість, нічого бути нарцисом.  Тільки легше від цього висновки не стало.

На свої наступні вихідні вирішила записатися на курс англійської, не все ж в булочній працювати, а до вивчення іноземних мов я завжди була схильна.  У сучасному світі можна працювати навіть через океан, так що як на мене, це відмінна затія.

Натягнувши спортивні шорти та футболку я попленталася до найближчого відомого мені місця, де проходить навчання. Не хочу їздити на інший кінець міста. «Speak» знаходитися на третьому поверсі старовинного будинку в центі, якраз між роботою і домом.  Не дивлячись на те що будівлі було більше дві сотні років, приміщення самого клубу має найсучасніший ремонт в стилі лофт.  Стіна біля вікон очищена від штукатурки, де видно цеглу споруди, всі інші стіни потягнуті білою штукатуркою, на них розміщуються постери старих фільмів з назвою на англійській.  Посередині кімнати стоїть стіл з дерева на сталевих, грубих ніжках і з десятьма стільчиками, чорного кольру, навколо нього.  Над вікном висить проектор, спрямований в бік «голої» стіни.  Десь ще розташовані вазони, але я не встигла розглянути все інше, до мене підійшов молодий хлопець.  Не набагато вищий за мене, з бурштиновим кольором очей і світлими, майже білим волоссям.  Його риси обличчя круглі і забавні, чомусь він здається дуже хорошим.  Може мила посмішка і легка розгубленість створила такий образ.  Я впізнала його, він часто ходив до нас в пекарню, брав булочку з заварним кремом та каву, яка у нас був воістину не смачна.

–Доброго дня, хочете записатися на курс?

–Так.– немає, блін, що робити.  В туалет зайшла попроситися.

–Яку мову хотіли б вивчати? –м'яко запитав блондин, напевно прочитав мої думки на обличчі.

–Я думала у Вас тільки англійська.

–Ні, у нас є викладачі: німецького, іспанського, польського і французького, останнього навчаю я.– сказав так, ніби всі дівчатка повинні мліти від цього.– До речі мене звати Діма.

–Вася.- він напевно подумав що я знущаюсь, більшість так і реагує.– я б хотіла вивчати саме англійську, я вчила його в школі і досить не погано розумію.

–Юлі зараз немає, але Ви можете написати тест, який покаже рівень знань, по ньому вона визначить Вас в групу.

–Добре.

Він довго шукав його в шафі за дверима, які спочатку я не помітила.  Поки він перебирав папери, я вирішила присісти на стілець, моє стегно оголилося.  Діма вийшов із сусідньої кімнати з червоною папкою в руках, його погляд ковзнув по моїй напівголій нозі і папка полетіла вниз. Кумедний хлопець, я ж не гола сиділа, шорти хоч і закороткі, але стратегічні місця прикривають.

–Пробач, деякі працівник, жахливі нечупари, тому важко знайти щось конкретне, особливо якщо сам це туди не клав.

–Все нормально, я не спішу.– не розумію, коли він встиг перейти на «ти», але я не проти, хлопець здається зовсім безпроблемним.

Написала тест я швидко і навіть встигла невелику розповідь про себе.  Весь час ловила погляд Діми на собі, але як тільки я піднімала очі, він швидко відвертався.

–Я все написала.– віддаю листок і збираюся до виходу, але він мене зупиняє.

–Слухай, я не хочу здатися дивним.  Я впізнав тебе, ти працюєш в пекарні, недалеко від нас.– перебирає пальці.– Ти мені давно подобаєшся, але я не наважувався запросити, а тут ти до мене прийшла. Загалом, не хочеш якось повечеряти?

–Завтра я вихідна.– посміхаюся, хлопець мені не подобається, але я ж його не знаю, може закохаюся потім.

–Так?  Ой, тобто я радий!– махає моїм тестом, де є номер телефону.– Я подзвоню.

–Відмінний план.– підморгнула і тікаю, а то раптом він згорить від збентеження.

Залишок дня я готувала і дивилася фільми.  Дізналася, що зомбі бувають різні, принаймні в трьох стрічках вони були абсолютно різні, об'єднувало їх лише любов до мозку.  Увечері подзвонила Юля, викладач з «Speak» і говорила зі мною англійською.  Сказала, що я чудово розумію і говорю, але граматика моя «кульгає».  Записала на курс для просунутих, порадила книгу Голіцинського, ми колись в школі по ній працювали.

З ранку подзвонив Діма і запросив ввечері в «Старий Замок», ресторан який знаходиться в парку. Я трохи шокована, він один з найдорожчих в місті, я ніколи там не бувала.  Подзвонила Ані, її якось водив один залицяльник, вона сказала що б я одягла чорну бандажнк сукню, з вузькими лямками.  І пригрозила, якщо одягну кросівки, то вона не пустить мене в мій же будинок. Тому, одягла срібні босоніжки з тонкими хлястиками.  В добавок позичила клатч у подруги.

Рівно о шостій вечора я вийшла до хвіртки, в очі кинулася вишнева «Honda» і Діма біля неї.  Він галантно відчинив двері пасажирського сидіння, відразу, як взяв себе в руки.

–Це може не коректне питання, але звідки у тебе така машина?

–Ну, - зам'явся хлопець,– Я не просто викладач в «Speak», я його власник.

–Не погано.

–Я пішов до нашого університету на філологічний, на третьому курсі полетів в штати по «work and travel», там непогано заробив.  Потім знову полетів, за іншою програмою і ось рік, як працює мій клуб. А машина у мене всього півроку.