Глава 4.

Останній робочий день перед двома вихідними. Ще трохи б протриматись, хоча кого я обманюю. З кожним відкриттям дверей смикаюсь, як лань почувша шурхіт у кущах. Я чекаю сірі очі. Мені стало соромно за мою вчорашню поведінку, адже хлопець нічого поганого не сказав, ну може трохи самозакоханий. Може навіть не трохи, але це не дає мені право його ображати. І взагалі, я повинна бути милою на роботі, принаймні так говорить адміністраторша нашої пекарні.  З самого ранку мене вичитала: «Де твоя посмішка?  Вилетиш до чортової матері».  А я то думала вона і є та сама мати Сатани. Двері знову відкрилися.

–На когось чекаєш? – запитала подруга, виблискуючи зубами. Завжди дивувалася їх білосніжному кольору, ніби в голівудської зірки.

–Та ні, просто виглядаю хто заходить. – збрехала подрузі, соромно. Але і розповідати нічого. Дві години до закриття, він навряд чи прийде, може вчора він взагалі останній раз приходив.

–Зрозуміло.  Я вирішила тебе почекати, підемо сьогодні в мій клуб.– заявила моя подруга.

–Е ні, ти ж знаєш, я не фанат таких гульок.– була я там одного разу, на вісімнадцятиріччя, напилася так що бабуля вперше і єдиний раз, посадила під домашній арешт.

–Васічка, ну, будь ласка! А! Мені пообіцяли подвійну оплату за три години, там день народження якогось мажора, потрібні офіціантки, а потім ми можемо трохи потанцювати і додому.

Як пояснити подрузі, що не хочеш йти, але при цьому не образити її?  Правильно - НІЯК!

–Добре, але коли я скажу «йдемо», ми так і робим.

–Так, але... – Аня починає шукати відступні, ну вже ні.

–Пообіцяй! – перебиваю.

–Добре, обіцяю! – приречено клянеться подружка.

 Для неї обіцянки, не порожній звук. Будучи маленькою, батьки неодноразово говорили, що кинуть пити, що перийдуть на свято в школі, але ніколи не робили цього.  Тому Аня завжди робить те, що обіцяє.

Дві години роботи пролетіли швидко, все тому що поруч була подруга. Адже це найкращий антидепресант і відволікач уваги від відсутності сіроокого. Та й відвідувачів було небагато, два залітних і один постійний покупець. Хлопчина такий, на айтішника схожий (раніше задротамм таких називали, а тепер культурно і навіть трохи пафосно).  Високий і шалено худий (хоча булочок бере багато), а ще у нього завжди футболки чудні, з різними персонажами з фільмів / ігор / мультфільмів. Але чомусь думаю, що займається він чимось іншим, адже ті отримують хороші гроші, а цей завжди заходить в останню годину роботи, коли знижки тридцять відсотків або рано вранці, коли мінус п'ятдесят.

Дібравшись додому, Аня стала вмовляти одягти сукню. Дуже складний випадок. Не носила їх з того ж дев'ятого класу, тоді однокласник на дискотеці сказав, що сукні та я то окремі речі, бо грудей для них немає. Так вони і не виросли з того часу, а сукні я купую іноді «про всяк випадок» і просто тому, що подобаються. Одягати їх не хотіла, проте слухати ниття Ані не хотілося ще більше. Одягла чорну сукню-футболку облягаючу по фігурі, v-подібним вирізом на грудях і спині, люблю коли спина відкрита.  Та й в цій сукні добре виглядає моя попа, єдине, що мені подобається в собі. А довжина міді, з розрізом вище коліна, робить силует вище. Волосся зібрала догори, в охайну гулюку, максимально охайну з моєю то пухнастою копицею сіна. Коли я вийшла з кімнати, подруга присвиснула. Я ж відчувала себе некомфортно, тому взула свої білі найки. Подруга бубоніла половину шляху, що я зіпсувала образ, я ж бубоніла, що взагалі нікуди не хотіла йти.

Біля входу в клуб-ресторан було багато людей, незважаючи на те, що сьогодні неділя. Влітку вони працювали цілодобово і вечірки влаштовували всі вихідні. Подруга пішла через чорний вхід. Я ж протиснулася повз компанію курців, під вигуки і вульгарні компліменти, якщо такими їх можна назвати. Бридко. Уже зараз хотілося втекти, але обіцянка є обіцянка й Ані, до речі, теж! Тому не думаю, що пробуду тут довше ніж її робоча зміна.

Присіла за барною стійкою і привіталася зі знайомим барменом —Костею.  Він навчався в нашій школі на рік старше, зараз здобуває освіту в місцевому вузі і працює тут. Два роки тому, вони з Анею начебто як зустрічалися, він сюди її і підтягнув.  Я відмовилася від алкоголю і він зробив мені молочний коктейль з ананасом, в склянці для «Піна Колади», так що виглядала я, як всі ціпоньки в цьому закладі, хоч зараз фото в інстаграм.  Дивилася на танцпол, грала повільеа музика і парочки спершись один на одного похитувалися в ритм (хоча не у всіх це вдавалося).  Виглядає не дуже, Аня б сказала, що я вбила в собі романтика, але я не впевнена чи була вона в мені взагалі. Я ніколи особливо не любила ці «квіточки, свічечки і плюшевих ведмедів». Може через це мені не дарували нічого такого, крім Пашки, він іноді приносив півонії з бабусиного двору.