Я мовчки ляжу на її коліна
Кошлатим псом.
Я стану тих, як вітру вітровіння,
І невагом.
Як ніжності забутої скупий уривок,
В короткім сні.
Вона злегка погладить мій загривок:
"До мене йди!"
Не треба казок про холодних Каїв
І вірних Герд ...
... А за вікном, легесенько ступає,
Проходить смерть.
/IRuda 2016.03.23/
/Переклад з російської. Автор оригіналу Bad/
Відредаговано: 20.08.2019