Моє маленьке життя
Повернення «звідти»
Що це? Що відбувається? Де мої руки, мої ноги? Невже я стала ефіром?
Я бачу себе згори. Там, на столі, лежить крихітне, німе й холодне тіло, навколо якого метушаться люди. Пищать апарати, хтось біжить, хтось щось тягне... Коли двері операційної різко розчиняються, я бачу матір. Вона стоїть у коридорі, бліда, як стіна, і в розпачі заламує руки. Але мені чомусь не хочеться до неї. Мені взагалі нікуди не хочеться повертатися.
Тут я більше не маленька квола дитина. Я — повноцінна, легка, така, якою маю бути насправді. Усе навколо стало напрочуд зрозумілим і спокійним.
Раптом з’являється вона — чорна діра, в самому центрі якої пульсує сліпуче яскраве світло. Воно тягне мене, наче магніт. «Нарешті!» — зраділа душа і кинулася назустріч. Не було страху, не було розпачу чи жалю за залишене життя. Було лише одне нестримне бажання: швидше, ще швидше дістатися мети.
«Я хочу додому!» — кричало все моє єство.
Я летіла, і чим ближчим ставало світло, тим неймовірніша радість наповнювала мене. Ось... майже... ще мить — і я вдома...
Але якась невидима, владна сила різко смикнула мене назад. «Я не хочу! Стій! Ні!» — благала душа, пручаючись поверненню в тіло.
— Ще не час, — пролунав тихий, спокійний, але непохитний отчий голос.
І я підкорилася.
#1009 в Сучасна проза
#659 в Детектив/Трилер
#249 в Трилер
Відредаговано: 02.04.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
