Моє маленьке життя
Тінь у швидкій
Я розплющила очі. Над собою побачила спотворені страхом обличчя матері та лікаря. Лампи сліпуче били по очах, десь зовні вила сирена. Я в «швидкій», вона мчить кудись на межі своїх можливостей. Під спиною — щось тверде й незручне; у голову тисне залізна перекладина нош, зовсім не призначених для дитини. Моє тіло більше не слухалося, воно стало ватним — таким саме важким і неживим, як і моя роздута голова. «Я тепер ватна людина?» — майнула дивна думка.
— Не збивається! Вона не збивається! — майже в істериці кричала мати.
Лікар розгублено нишпорив у металевій скрині з ампулами та шприцами.
— Ми її втратимо, якщо негайно не доїдемо! Температура сорок один і п’ять! — крикнув він водієві.
Водій тиснув на газ, але стара автівка розвалювалася на ходу — так само, як і вся медична система того часу. А тінь тим часом повільно сповзала зі стелі машини. Вона підібралася до моїх ніг, потім — вище, все ближче до обличчя. Я зустріла її вдруге.
«Цікаво, це вже ти? Смерть?» — подумала я без страху. — «Це тебе бачив Сергій в останні хвилини свого життя?»
Шум сирени дратував, понад усе хотілося, щоб усе нарешті затихло. І раптом… знову настала тиша.
#1009 в Сучасна проза
#659 в Детектив/Трилер
#249 в Трилер
Відредаговано: 02.04.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
