Моє маленьке життя
Осквернений рай
Минуло чимало часу, перш ніж мені дозволили знову переступити межу дороги. Зайшовши знову під крона дерев, я не впізнала свого дому. Ліс більше не був щирим. Він став чужим, похмурим і ніби настороженим.
Тепер у кожних хащах мені ввижалися мороки. Кожна гілка, що хруснула під лапою звіра чи від пориву вітру, змушувала моє серце завмирати. Раніше цей звук був для мене музикою природи, тепер — він став кроком вбивці. Я завмирала, вдивляючись у соснові стовбури, і замість золотих візерунків сонця бачила лише довгі, покручені тіні, що намагалися мене вхопити.
Я перестала довіряти навіть Лісу.
Прийшовши до своїх джерелець, вода в них більше не здавалася мені цілющою. А дивлячись в прозору глибину я боялася побачити там відображення когось іншого, хто стоїть за моєю спиною. Той маніяк, якого знайшли солдати, забрав із собою не лише життя Сергія — він викрав мою безпеку. Він залишив у цих хащах невидимий бруд, який неможливо було змити дощем.
Я стояла посеред знайомої галявини, маленька й беззахисна, і вперше відчула: природа більше не береже мене. Я була тут одна. І тиша, яку я колись так любила, тепер тиснула на вуха, нагадуючи про той самий білий шум у порожній квартирі барака.
#1440 в Сучасна проза
#809 в Молодіжна проза
Відредаговано: 15.07.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
