Я розплющила очі та поглянула навколо. Ми знаходилися в головному замку, до якого якраз заходив, радісно муркочучи, Фелінай. Дівчата також світилися від щастя. Все минулося й тепер всі біди позаду, настав час мого правління.
- Але… Чому нам вдалося пройти?- щиро здивувалася я.
- Навіть не знаю. А яким саме було пророцтво?- одразу зметикувала Елі та почала розгадувати таємницю.
- Лише принцеса, по боках якої стоятимуть дві королеві, обрані народом, зможе пройти до головного замку та стати королевою,- сяк-так відтворила я пророцтво.
- А… Ну тоді все зрозуміло,- посміхнулася вона.- Ми і є тими двома королевами.
- Стривай, але хіба лише два дні тому ви не були звичайними принцесами?
- Про які два дні ти говориш. З того часу, як ти тут, минуло три місяці. Ми неймовірно хвилювалися за тебе, місця собі не знаходили. Потім в наших королівствах почалися масові протести й ми мусили повернутися,- розповідала Кортні.- В моєму, всі хотіли, щоб на престол зійшла я. Брат був тільки за, адже після повернення батьків, його охопила жага до мандрів. Та і я хотіла цього, бо так мої сили б лише зросли та я змогла відкрити портал до тебе. Ми думали, що тобі потрібна допомога.
- А у твоєму королівстві? Ти ж наче й так мала стати королевою?- запитала я, поглянувши на Елі.
- Так. Але про це не знав народ і коли почув, що їх правителька заручена з Філіпом, вирушив до замку, вимагати розірвання їх стосунків. Тоді мама вийшла до народу й пояснила всю ситуацію. Мешканці королівства тільки підтримали її ідею та за кілька днів коронували й мене.
- Тоді я телепортувалася до Елі й ми відкрили портал сюди. Виявилося, що звідти це було набагато простіше. Ну й тепер ми тут,- завершила розповідь Кортні.
- Як же це чудово. Вітаю вас, дівчата й дякую за все,- промовила я та обійняла подруг.
#4849 в Фентезі
#1218 в Міське фентезі
#2210 в Молодіжна проза
#906 в Підліткова проза
Відредаговано: 13.08.2021