Розділ 7

              Те, що я почула, шокувало мене. Як таке взагалі можливо. Я ж знаходжуся як мінімум за десять метрів від самого замку. Він не може впливати на мене з такої віддалі. Та й у магічній школі нам розповідали про те, що навіть найсильніші магічні істоти не можуть створювати захисні енергетичні оболонки задля того, щоб до якогось місця ніхто не підібрався. Тоді що ж це було?

              -   З давніх-давен на нашому королівстві стоїть магічне заклинання, яке наклав Елве. Він вважається найстаршим представником королівського роду Телерії,- немов прочитавши мої думки, тремтячим голосом почала розповідати Есмеральда.- Ходять легенди, що в нього був менший брат Олве. Він був дуже жадібним та постійно хотів більшого. Йому було мало власного палацу, тому він постійного зазіхав на королівський палац Елве та й на сам престол. Влада потроху затуманювала його мозок. Спочатку Олве дивився на стан речей розважливо, розумів, що в його брата є досвід управління королівством та й він набагато старший. Проте з часом йому все набридло та він почав влаштовувати невеличкі підступи в головному замку, намагаючись обдурити Елве та навіяти віруючому брату, що його правління тоді ще в Ельдорані, не хочуть самі боги.

              -   І що? Що сталося далі?- не витримала я, коли Есмеральда замовкла.

              -   Елве мало не повірив в майстерну брехню брата і вже хотів відмовитися від престолу, але раптом до нього прибула ельфійка Міріме. Вона була єдиною з усього народу, хто не піддався чарам Олве та вирішила допомогти королю. Завдяки її підтримці та порадам, Елве вдалося втриматися на престолі та накласти на замки спеціальне заклинання. Відтоді ні мешканці головного замку не могли потрапити на територію іншого, ні навпаки. Вони мусили збиратися на нейтральній території, якщо потрібно було обговорити якісь питання абощо. Хоча таке було й дуже рідко.

              -   Але ж зараз немає ні короля, ні королеви. Чому я не можу потрапити до замку?

              -   Міріме також порадила й одну річ, яка зараз для тебе, наприклад, буде смертельною. Якщо останній король або королева помирає, то вже ніхто не може зайти на територію головного замку.

              -   І що ж тоді робити? Вже нічого не можна вдіяти? Він так і стоятиме пусткою? А майбутній правитель житиме в замку для принців та принцес?

              -   Ні. Після коронації, це, як і раніше, буде неможливо. Закляття дуже потужне. Але є одна дрібничка. В кожному заклинанні є обхідний шлях. І це не є винятком. Відповідно до давнього пророцтва, сюди мають прибути дві королеви, обрані для правління самою долею. Вони мають відзначитися багатьма добрими справами, не повинні будуть боятися забруднити руки якоюсь чорною роботою, не будуть гордими та прагнутимуть лише найкращого для своїх піданних, а також рідних та друзів. Ці королеви повинні будуть бути готовими до самопожертви заради блага інших, навіть незнайомих їм людей. А ще, на престол вони повинні зійти тому, що так захочуть абсолютно всі їхні піддані, аж до єдиного. І момент, коли це станеться, оспівуватимуть у піснях по всіх куточках всесвіту, навіть у царстві Морока.

              -   І все? Вони  повинні просто прийти сюди?- не повірила я своїм вухам. Звісно, складно буде таких знайти, адже, серед моїх знайомих, є лише одна королева, яка відповідає цим критеріям.- Тут обов’язково повинен бути якийсь підступ.

              -   Ти  маєш рацію, Софійнтіє,- стурбовано похитала головою Есмеральда.- Сам ритуал переходу у замку полягає в тому, що дві королеви по боках і майбутня принцеса, по середині, повинні перейти межу. Правителькам абсолютно нічого не буде, але от якщо принцеса обере не тих супроводжуючих, то загине. А перевірити це можна лише перейшовши межу.

              -   Я м-можу з-загинути?- тремтячим голосом ледь видавила з себе ці слова.

              -   Так,- сумно зітхнула Есмеральда.- Але я вірю, що тобі вдасться побороти всі перешкодити й стати також чудовою та відданою правителькою, як Міріме.

              -   Стривай, то вони з Елве таки одружилися?- посміхнулася я.

              -   Так. І Міріме стала найкращою та на превеликий жаль, єдиною королевою, яка правила Ельдораном самотужки.

              -   Щ-що сталося? Чому?

              -   За три роки після весілля, Елве загинув від невідомої хвороби. Ніхто так і не знав, з чим вона пов’язана та як лікується.

              -   А…- почала було я, але Есмеральда передбачила моє запитання.

              -   Міріме дуже сильно горювала, але в неї був син і вона присвятила йому себе. А згодом народилася ще й маленька Ісіліель, частиночка Елве, яка змогла розрадити королеву та підтримати в тяжкі хвилини. Говорили, що одна посмішка маленької принцеси, підіймала настрій будь-кому. А Ісіліель була настільки могутньою ельфійкою, що навіть немовлям, була здатна контролювати погоду. І коли її мама знову сумувала, вона витворяла такі чудеса, що мимоволі змушувала забувати про все і милуватися красою за вікном.

              -   До речі,- посміхнулася Есмеральда,- ще з дитинства я слідкувала за тобою, щоб дізнатися, який в тебе дар, чим тобі вдається управляти найкраще. І, здається, ти пішла в Ісіліель. Ти ніколи не помічала за собою такої здатності?

              -   Та я взагалі лише раз управляла стихією, щоб допомогти бідним селянам з посухою.  Ніколи про це раніше не подумала б навіть. В школі магії були деякі вправи, але їх складно назвати контролем стихією.

              -   Ну, що ж, почнемо магічні тренування вже завтра. І з’ясуємо все, що нас цікавить. А трішки згодом розпочнемо і пошук королев, бо Морок не спить і вже незабаром може провернути той самий трюк. Часу в нас обмаль,- промовила Есмеральда і перенесла нас до входу в замок для принців та принцес.