Глава 5

Нана

Втомлена після операції Нана прийняла душ, переодягнулась, наклала макіяж і вирушила до чоловіка. Кабінет виявися відчиненим, але порожнім, отже, Іван вийшов ненадовго та ось-ось повернеться.

Нана підійшла до його робочого столу, взяла сімейну фотографію та легенько, лише кінчиками пальців, торкнулася обличчя дочки. Навіть на світлині шістнадцятирічна дівчинка не посміхалася, а дивилася так, наче її примусили дивитися на фотографа. Дуже помітно, що вона незадоволена фотосесією. На противагу їй тринадцятирічна Леля позує, ще не надто вміло, але за минулі роки вона потужно просунулась в цій справі. Фотогенічну падчерку навіть запросили позувати для молодіжного журналу, і її кімната тепер обвішана власними портретами.

Уляна та Леля так і не стали близькими, і через це Нана почувала себе винною. Надто вже сильно вона намагалася стати дбайливою матір’ю для доньки Івана, а ще нікого з дівчаток не виділяти. І чого вона досягла? Леля її мовчки зневажає, а рідна дочка мало не відштовхує.

Її найрідніша спала, коли Нана зазирнула в палату після операції. Вона дуже сильно любила свою дитину, і применшувати цю безмежну любов, щоб не образити Лелю, а значить і Івана, було дуже складно, проте Нана продовжувала це робити. Але сьогодні біль в очах доньки, коли Віктор кинувся слідом за Лелею, відгукнувся не меншим болем і в материнському серці.

Зараз не так вже й важливо, що Нана не вважала Віктора такою вже гарною парою для Уляни. На думку Нани, симпатичний, з усіх боків позитивний парубок був надто спокійним та поступливим для дівчини, що на всі боки бризкала енергією. Однак Уляна продовжувала стояти на своєму, а Нана не вважала себе експертом з вибору нареченого для власної доньки. Одна історія з Міхаєм чого вартувала.

І все ж таки про весілля Лелі та Віктора треба було розповісти.

Нана відчувала себе зрадницею, хоча про те, що Віктор не порвав з Уляною, дізналася лише нещодавно. Про зміни у планах юнак збирався побалакати з її дочкою ще навесні, коли Уляна приїжджала на день народження матері, але чомусь не наважився. Під час сімейної ради Кулик розпитував його про причини дивного вчинку, але Віктор відмовився їх озвучити, і тоді Іван запропонував мовчати про весілля до останнього тижня.

Леля, звичайно ж, одразу підтримала батька, а Нана погодилася мовчки. Тоді це здавалося найкращим варіантом — в тому числі й для Уляни. Нана виправдовувала себе тим, що наречений, який покинув її доньку заради іншої, не вартий Уляниних переживань, але неоднозначна ситуація з кожним днем тиснула на жінку дедалі сильніше.

І ось Улянка тут, і знає все. Коли про весілля стало відомо не лише членам сім'ї, приховувати його стало неможливо. «Доброзичливці» не сплять. Але Нану пригнічувало не це. Найсильніше її боліла образа доньки — природна образа, зрозуміла.

Важко бути матір'ю. Намагаєшся діяти якнайкраще, але результат завжди непередбачуваний.

Нана поставила фотографію на місце та підійшла до вікна.

У жовтні вечоріло рано. Сонце наче швидше втомлювалося освітлювати людей, що метушилися десь унизу і поспішало на покій, щоб відновити сили.

Нана теж почувала себе стомленою. Але ж їй усього лише сорок чотири! І Іванові стільки ж. Колись вони разом навчались у медичному училищі. Він міг би одразу вступити до університету, але його батьки хотіли, щоб син пройшов усі етапи становлення справжнього хірурга.

Як же давно це було!

Міхай несподівано швидко став історією. Молодий та гарячий Іван буквально штурмував Нану, доки вона не здалася й не лягла з ним у ліжко. Ось тільки заміж за нього виходити відмовилася, чим образила на довгі роки. Проте Нана не могла вчинити інакше.

Розмова зі старшими Куликами відбулася у кабінеті директора медучилища. Дев'ятнадцятирічній дівчині наочно вказали на її місце у цьому буремному житті, але водночас пообіцяли влаштувати на пристойну роботу. Хоча Нана кохала Івана зі всією щедрістю юної душі, вона і сама вважала, що не надто пасує в дружини перспективному юнакові, тому й погодилася з доказами наполегливих та зарозумілих Іванових батьків.

Хлопець виявився страшенно впертим, і щоб відвадити його Нані довелося вдатися до кардинального засобу — завести собі іншого коханця. Це, природно, спрацювало, але й досі стояло між ними стіною.

Під час навчання в університеті Іван одружився з милою, але хворобливою дівчиною, яка народила йому доньку, але почала хворіти ще частіше. Однак про це Нана дізналася пізніше, коли в її відділення прийшов новий ординатор. Ото був справжній сюрприз.

Вони цуралися одне одного два довгі роки, але спільні чергування не залишили їм вибору. Нана виправдовувала себе тим, що їй важко знайти рівноцінну роботу деінде, а Кулик взагалі не виправдовувався. Він прямо заявив про свої бажання під час однієї з нічних змін, і давня, придушена пристрасть спалахнула між ними знову. У той час Нані вистачало енергії не тільки на роботу та дитину, а й на кохання, що палахкотіло яскравим полум'ям.

На щастя, доволі довгий час їм вдавалося приховувати свої стосунки. На людях Іван поводився відсторонено та ввічливо, а Нана намагалась не дивитись в його бік. Про розлучення питання не стояло, і Нана не плекала з цього приводу жодних ілюзій.

Весь цей фарс продовжувався доти, поки Кулик не став удівцем. На той час Іван вже завідував відділенням. Дуже скоро, навіть непристойно швидко, він запропонував Нані одружитися, і вона погодилася, цього разу виправдовуючи себе тим, що її дочці потрібен батько та гарний життєвий старт. Відтоді минуло доволі багато часу, проте до сьогодні Нана почувалася незатишно у присутності дочки жінки, яку вони з Куликом обманювали.